Семен Альтман: Я залишуся у "Таврії" на стільки, скільки треба

Наставник "Таврії" Семен Альтман спростував чутки про те, що нібито він найближчим часом покине пост головного тренера команди.

- У мене діючий контракт до кінця наступного чемпіонату, який я маю намір відпрацювати повністю. Що ж до завдань поставлених на нинішній сезон, дійсно, ми з футболістами поставили мету боротися за вихід в Лігу Європи і продовжуємо це робити. І я відзначив це на прес-конференції після матчу з донецьким "Металургом", сказавши, що ми підемо до кінця. Але ж я завжди говорив, щоб грати в єврокубках, треба бути готовими до цього у всіх аспектах. Ніяких гарантій на цей рахунок я не давав і в контракті це в мене не вказано. Нашою першочерговою задачею є створення боєздатної команди і, вважаю, що ми на шляху створення такого колективу. На моїй практиці не було, щоб я прийшов в команду і в перший же рік, як за помахом чарівної палички дав миттєвий результат. Для цього необхідний час. Як приклад, донецький "Металург" і одеський "Чорноморець", в яких я працював, і де певні результати можна було побачити тільки через якийсь час і після плідної праці.

- Вас звинуватили у забороні для футболістів спілкуватися з пресою...

- Справді, мені телефонували представники видання, що поширили цю інформацію, і я відповів кореспондентові, що йому слід звернутися з цього питання до клубу і прес-службу. Інтерв'ю футболісти повинні погоджувати з клубом, це зазначено в їх контрактах. До того ж давайте не забувати той факт, що це видання ("Український футбол" - прим. Tavriya.eu) себе вже скомпрометувало, коли кілька днів тому опублікувало вигадане інтерв'ю з Максимом Калініченко. Тому й інші гравці ставляться тепер до них насторожено. До того ж, за Регламентом після гри є mix зони, де футболісти можуть відповісти на всі запитання журналістів питання і жоден гравець нашої команди не відмовив їм в інтерв'ю. Я прекрасно розумію, що футбол не може існувати без уболівальників, без засобів масової інформації... Але, дійсно, за рідкісним винятком я погоджуюся на інтерв'ю по телефону, адже іноді з цього може вийти "зіпсований телефон". Як головний тренер я відкритий для спілкування, приїжджайте, я відповім на всі ваші запитання.

- Ще одне звинувачення на вашу адресу: небажання потиснути руку після гри головному тренеру донецького "Металурга" Володимира П'ятенко...

- Зізнаюся, це взагалі абсурдно. У Регламенті проведення змагань написано, що "обов'язковим є рукостискання головних тренерів команд біля лавок для запасних до початку і після закінчення матчу". Але, погодьтеся, що це повинна бути обопільна ініціатива. До гри я підійшов до П'ятенко, ми обмінялися рукостисканням. Тим більше, що він грав під моїм керівництвом у команді "Металург". А що стосується після матчу, то, повторюся, це має бути обопільним. Після фінального свистка Володимир відразу втік в підтрибунні приміщення. Я пішов слідом за ним, але його перехопили представники телебачення для післяматчевого флеш-інтерв'ю. Це, що ми не потиснули один одному руку - просто збіг обставин.

Акцентувати на цьому увагу, на мою думку, не має сенсу. Адже граючи в Донецьку проти "Металурга" на Кубок України і в матчі чемпіонату я сам був ініціатором рукостискання з П'ятенком. А ось, чому у деяких керівників "Металурга" до і після гри було в очах багато ненависті, сказати складно. Тим не менш, хочу щиро привітати їх з виходом до Ліги Європи та фінал Кубка України.