Зірка „Динамо”: Я був дохлий і дружив із зеками

Віктор Леоненко дав інтерв’ю tribuna.com

- Ви народилися і виросли в Росії, але мріяли грати в Києві. Чому?

- Мене цікавлять зірки. У хокеї вболівав за ЦСКА, у футболі - за «Динамо» ... Я в 15 років був 1 метр 33 см зростом - уявляєш, яка машина?

- Ви перебільшуєте?

- Правда - метр 33! Я був дохлий і невеликий. Я висів на турнику, спеціально розтягувався. Мозолі були, як у штангістів. Мозолі віддирав зубами, шкуру викидав по півкілограма... І ось в той час я мріяв грати в київському «Динамо». І от уяви: у підсумку я приперся сюди, знаю всіх зірок, з багатьма дружу. Та ще й «Динамо», думаю, допоміг.

- Ви говорили, що палите з 10 років. Що може змусити почати так рано?

- Так те, що бандит. Я ж у районі народився, де всі такі були. І у нас же чотири в'язниці були в місті. І служив я у внутрішніх військах, а мене не пускали на постову вишку, тому що у мене багато друзів там і сиділи. Брат старший мене весь час мучив. Він - 120 кг вагою, а я - метр 33 см і нічого не важив. Брат не бив, але щиглі, сливи, підсрачники - все це було. Я грав зі старшими весь час, вони мені тоді велетнями здавалися.

Я курив, так, зате ніколи не буду наркоманом. У мене за кар'єру стільки уколів поставили, що сил ніяких немає. А коли уколи ставлять в суглоб, це взагалі. Він розширюється, лежиш на ліжку як опудало. І я ще я кров не люблю.

- Сама жорстока бійка, яку вам доводилося бачити?

- Вбивство. Причому на тому ж майданчику, де ми грали. Один ударив іншого в табло і той помер...