Асистент УЄФА: Динамівські гравці поводяться по-хамськи

Асистент УЄФА Олександра Маделевич (Alex Madeljević's) розповіла на своїй сторінці у FaceBook що відбувалось у підтрибунних приміщеннях НСК "Олімпійський" після матчу з "Генком".

В четвер трапився неприємний інцидент. Хочу внести ясність в подію, щоб закрити всі питання.

Думаю, всі знають, що я працюю асистентом УЄФА. Один з моїх обов'язків - напрямок і супровід футболістів від роздягалень в мікст- зону ( зона, де футболісти дають інтерв'ю після матчу ). Прохід через цю зону є обов'язковою умовою УЄФА і стосується всіх футболістів без винятку, грав ти чи просидів на банці - в мікст- зону (далі МЗ ) йти треба.

Шлях від роздягалень до МЗ займає не більше 3 хвилин, а щоб футболісти не заблукали, для них розклеєні покажчики на різних мовах. Біля самого входу в МЗ знаходиться людина зі складом обох команд і відзначає чи всі пройшли.

Я перебуваю на рівень нижче, біля дверей, що вели від роздягалень до парковки, і нагадую гравцям, щоб вони не забули дійти до преси.

Хочу уточнити, що КОЖЕН матч у нас проблеми з футболістами: то Хачеріді влаштовує бунт і підмовляє інших не йти до преси, то вони з незадоволеними особами відправляються у бік МЗ, перечікують пару хвилин і, не дійшовши до неї, роблять вигляд, що були там, і йдуть на паркування... то брешуть, що у них болить нога - рука - живіт - геморой та інше.

Вчора я була готова до незадоволеним фейсів, спробам втекти іншими ходами і т.д. Але сталося щось інше... Одним з перших не захотів йти в зону преси Аруна - слів "треба" і "правило УЄФА" він не розумів, і, напевно, не помітив, що я не двометровий качок, а жінка.

Гарненько приклавшись, він відіпхнув мене від дверей, втиснувши свої пальці в мою руку. Як наслідок - два синці на руці. Можете уявити, з якою силою треба було мене відштовхувати, що залишилися синці.

Про вчорашніх брехунів, у яких щось болить, не бачу сенсу говорити. О'кей, Коваль зірвав голос, але все ж пішов у МЗ. Рома Безус дав велике інтерв'ю у флеш -зоні, і, до того ж, він самий обов'язковий футболіст в команді, який намагається давати інтерв'ю кожен матч - пішов додому з мого дозволу.

Коли залишилося буквально кілька людей, підходить Кашпур ( адміністратор "Динамо" ) і каже, що в роздягальні Вукоєвич з Відою, і що через пару хвилин вони вийдуть.

Тим часом у боротьбі з футболістами мені становив компанію Богдан (заст. прес -аташе "Динамо"), поруч стояв стюард, представники НСК та інші, тобто було багатолюдно.

Вукоєвич та Віда повільним кроком наближалися до нас, і просте прохання "пройдіть, будь ласка, у мікст - зону" була перервана криками Вукоєвича : кричав він довго, від душі, так що слюні летіли в усі сторони.

Від нього ми почули, де повинна бути МЗ, що йому байдужі правила УЄФА, хто ми такі та інше. Тривало це хвилини три точно. Я хочу зауважити, що Вукоєвичу було не один раз нормальним тоном сказано, що він повинен пройти в мікст- зону, тому що це вимога УЄФА, але від нього були тільки крики.

Віда тим часом прикидався шлангом і повторював, що він не розуміє, однак після мого пояснення на нервовій хорватській все ж таки вирушив у бік МЗ.

Підтримати його прибіг і адміністратор "Динамо" Філіп Репетило, який на рівні з Вукоєвичем, не соромлячись у виразах, кричав на мене і не реагував на слова Богдана, який працює з ним в одному клубі.

Здавалося б, все закінчилося, але я зустрілася з Вукоєвичем ще раз, вже тет-а-тет, на сходинках, що ведуть у мікст ( його щастя, що там, а не біля арбітрів матчу, які стояли внизу, бо, смію припустити, що Вукоєвич б міг отримати від них по фізіономії за те, що кричав на жінку).

На сходинках він продовжив кричати, що ось він пройшов через МЗ і толку від цього, що йому немає діла до правил УЄФА і моїх слів про повагу ( respect ) - він продовжував кричати...

Був Кранчар в "Динамо" - по дорозі в МЗ він не те, що не кричав, а міг пожартувати, потім побажати удачі і хорошої ночі... теж хорват, теж футболіст, теж з величезною зарплатою.

Ще раз згадаю Безуса, який без суперечок йде до журналістів і дає інтерв'ю.

Коваль, який ще й перевірить, чи поставили плюсик навпроти його прізвища в списку відвідування МЗ.

Знаєте, словами це все не передати... Всім погано, всім. Всі, хто були свідками цих концертів - вболівальники ДК не перший рік. Я вболіваю за ДК всім серцем 8 років, і, незважаючи на поразки, я з "Динамо" завжди, я завжди в нього вірю, тому що для мене це не просто 6 букв або просто слово... це величезна частина мого життя.

Мені дуже шкода, що кампанія УЄФА "RESPECT" насилу діє на полі, на трибунах та у підтрібунці.

Мені шкода, що футболісти "Динамо", люди на яких рівняються маленькі, майбутні футболісти, люди, які є кумирами для тисяч людей, дозволяють собі привселюдно кричати на мене як на жінку, і як на представника УЄФА, мені шкода, що у них вистачає мізків на те, щоб пхати мене.

Мені шкода, що багато футболістів не знають, що таке повага і не розуміють, що нагорі їх чекає преса, яка заробляє свої копійки завдяки матеріалам про гравців, і що ці люди теж вірять в "Динамо", що навіть чоловіки плачуть на трибунах після чергового поразки... Але кожного разу ми знову приходимо і свято віримо, що цього разу виграємо.

Мені шкода, що вони не поважають вболівальників, для яких працює преса і яким передає все, що відбувається, для яких важливо, що Гусєв скаже "спасибі", за те, що знаходять сили приходити на стадіон і в сніг, і в дощ, незалежно від результатів.

Ми - люди з "динамівським" серцем : преса, вболівальники, працівники клубу, стадіону. І яких ми можемо хотіти результатів від тих, кому просто плювати на нас, хто не знає, що таке повага і хто вважає себе вище за інших.

Я пробігаю на підборах за три дні підготовки до матчу не менше будь-якого футболіста, я майже не сплю ( максимум 4 години на добу ) і найчастіше в ці дні навіть ніколи поїсти. Я люблю "Динамо" набагато довше, ніж майже всі хто в ньому зараз грає. І я пишу все це не тому що хочу почути слова "ой, Сашенька, бідна, що ти пережила", а тому що хочу, щоб це припинилося і щоб кожен виконував свої обов'язки.

На цю тему я можу розмірковувати дуже довго і мені до сліз боляче за те що. Післязавтра матч, а я все ще не знаю, чи зможу я туди піти, тому що проїжджаючи вранці повз НСК у мене з очей просто полилися сльози....