Король пішов без овацій

Роман Бебех розповідає про київський тренерський період роботи Олега Блохіна та його останній матч на чолі київського "Динамо".

Король пішов! Хтось скаже красиво, хтось зауважить навпаки, цього разу без пісні Тамари Гвердцителі. Хоча його повернення на "Олімпійський" в якості головного тренера “Динамо” зустрічали саме цим хітом. Першим, хто сказав про відставку Блохіна був Андрій Ярмоленко. Після п’яти питань про матч з “Шахтарем”, втрачене чемпіонство, відсутність гри я запитав десятку "Динамо" про Блохіна. Цього разу у Ярмоленка очі були як скло, за яким стоїть вода. Мені здавалось, що от-от і у нього будуть сльози. Спочатку подумав через ще один втрачений рік, але це була реакція на відставку Блохіна, про яку тренер особисто повідомив гравцям у роздягальні. За хвилин десять перед інтерв’ю з Ярмоленком в підтрибунці сидів хорват Віда, який спокійно та мило говорив зі своїм співвітчизником Срною. Вони усміхались і жартували і зовсім не було враження того, що динамівський захисник програв шанс на чемпіонство. І немов не було ніякого матчу з "Шахтарем", а з Срною він просто зустрівся на каву. Шкода - я не бачив реакції Віди після заяви Блохіна. Але чомусь не думаю, що він сильно засмутився.

Блохін залишав роздягальню з високо піднятою головою і коментарем: "Всім дякую за роботу!" На стінах підтрибунного приміщення головної спортивної арени країни виднілось багато світлин з Блохіним – переможцем, але гравцем. Як тренер він нічого не приніс цьому клубу. Якби на місці Блохіна-тренера був умовний Сьомін, Газзаєв чи Дем’яненко, то у відставці ця людина опинилась вже давно. Але Суркіс довго терпів легенду клубу, можливо - вірив у красиву історію, в якій прийде Блохін і поверне "Динамо" на перше місце. Хто як не він відновить динамівські традиції?

До Блохіна-тренера дуже багато запитань. Це передусім відсутність чіткої командної гри, а від цього вже похідної – результату. Не було і особливого прогресу футболістів. Він довірив Макаренку та Сидорчуку, зробив ставку на Ярмоленка, але так і не знайшов спільної мови з легіонерами. Придбані за мільйони гравці так і не зрозуміли, в який же футбол хоче грати Блохін. Кожен продовжував грати в своєму стилі. Чіткої моделі гри ми так і не побачили, хоча бували виключення. Наприклад, дуже непогано команда виглядала у кубковому матчі в Харкові. В більшості випадків "Динамо" перемагало за рахунок індивідуальних дій окремих виконавців. Він отримав гарний матеріал для побудови команди, але цілісності не було. Іншими словами, у Блохіна були гарні будматеріали, але собор, ба, навіть будинок у нього не склався. Все це ми чітко побачили у поєдинку з "Шахтарем". Закидання на Мбокані, а що ще з гри киян згадаєте Ви?

А насправді, професія клубного тренера і журналіста дуже схожі. Тому, що тут потрібно доводити свій клас кожен день. На кожному тренуванні і кожному матчі має бути видно вашу роботу. Те, за що тебе похвалили вчора, тобі вже потрібно забути і думати про завтра. Блохін до цього виявився не готовим. Якби Блохін працював у журналістиці, то йому потрібно було б працювати в журналі, який виходить раз на місяць, але ні як не в щоденній газеті. Він яскраво виражений тренер для збірної. Де для досягнення результату дуже часто вистачає харизми тренера, здатності вмотивувати. Як на мене, то Блохін найкращий тренер для збірної України. Навіть кращий за Фоменка, тому що він ближчий до гравців за Михайла Івановича. В клубі зовсім інша специфіка. По-своєму - це рутина, яку потрібно перетворювати на цікавий навчальний план, готуватись до кожного суперника окремо. Дуже часто здавалось, що Блохін просто стомлюється від такої роботи. Він навіть на прес-конференціях говорив, як поспішає додому.

Журналістам з ним було непросто, але дуже цікаво. Багато з колег до нього дуже негативно ставляться. Чого тільки варто домовитись або записати інтерв’ю з ним. Він може зупинити розмову, якщо йому не подобаються запитання, або просто побажати наступного разу готуватись до розмови. А питання йому готувати ой як непросто, оскільки на персони він не переходить і готовий говорити тільки про командну гру. А коли питаєш про цю саму гру, він може легко відповісти: "А давайте Ви в тактику лізти не будете!"

Ніколи не забуду, як приїхав на перші зимові збори Блохіна до Іспанії і як отримав на горіхи при зустрічі у готелі, при всій команді. "Для чого Ви приїхали, у мене немає часу на ці балачки", - почув я на свою адресу. Хоча про наш візит було домовлено. Через два дні Блохін погодився на інтерв’ю. Вийшов з кімнати після теоретичних занять, побачив, що ми підготували камеру і світло для інтрев’ю і без зайвих сентиментів запитав: "Скільки тобі потрібно часу на розмову?" "Хвилин двадцять, - сказав я. – У тебе буде 8 хвилин". Після цього ми говорили 25 хвилин. Напевнее, в цьому був весь Блохін. Ми спілкувались про його перші збори, побудову команди, Мілевського та легіонерів. Я реально відчував, що переді мною сидить легендарна людина, у нього навіть якась особлива аура. Можливо її не відчували гравці "Динамо", а тим паче легіонери. Чи просто цієї аури замало для того, щоб ставити гру команді. Його відставка стала логічною та всім зрозумілою. Так продовжуватись не могло, я думаю це розумів і він.

Якесь не дуже красиве вийшло його прощання з "Олімпійським". Хоча провести йому б мали більш красиво, хай і без пісні Гвердцителі.