Гравець "Зорі": Не хочеться, щоб клуби припиняли своє існування

Півзахисник луганської "Зорі" Желько Любеновіч поділився з офіційним сайтом луганського клубу про український менталітет та неприємну футбольну ситуацію.

Чи відчуває себе українцем: Чесно кажучи, так. Особливо це відчувається тоді, коли я повертаюся на Батьківщину. Спочатку завжди таке відчуття, ніби я іноземець і приїхав до Сербії. Потім звикаю до обстановки. Але впевнено скажу, що за ті 10 років, які провів в Україні, відчуваю себе тут своїм. Просто я звик постійно говорити по-російськи. Звик до тутешнього менталітету. До того ж, додому я потрапляю тільки два рази на рік. Влітку днів на 20 максимум і взимку на півтора місяці. Тому я звик до українського способу життя. Звик до країни, звичаїв, людей. Навіть багато сербських слів став забувати. Починаю розмовляти по-російськи, але потім розумію, що повернувся на Батьківщину і потрібно перемикати мову (сміється). І коли розмовляю з друзями, іноді забуваю, як це слово говориться по-сербськи.

Як потрапив у футбол: Мій тато був спортсменом і, напевно, я пішов по його стопах. Тато був гімнастом, потім грав у гандбол, а потім судив другий футбольну лігу Сербії. Так от, мій тато вболівав за футбольний клуб "Партизан" Белград і відвіз мене саме в школу "Партизана". Так і я став вболівальником цього клубу (посміхається). А вже з дев'яти років почав займатися у футбольній школі "Партизана".

Про зникнення клубів в УПЛ: Не хочеться, щоб клуби припиняли своє існування. Скільки вже розвалилося команд. І "Арсенал", і "Кривбас", і донецький "Металург". Не хочеться більше цього. Я сподіваюся, що жодна команда більш не припинить своє існування. Навіть якщо в команді не буде грошей, не потрібно її знищувати. Потрібно знайти який-небудь спосіб, щоб команда існувала далі. Якщо не в Прем'єр-лізі, то хоча б у першій. Найголовніше - зберегти футбольні клуби, виходячи із сьогоднішньої ситуації. Адже завтра може прийти хтось інший і вкладе великі гроші в команду. А якщо її не буде, то як вона може повернутися?