Екс-арбітр: У дев’яності нашим футболом заправляли бандюки

Колишній арбітр Ігор Горожанкін дав інтерв’ю „Українському футболу”.

— Часто у вас були такі проблеми з командою-господарем?

— 1994-го, в епоху бандитизму, я судив матч у Запоріжжі місцевого "Металурга" та "Кременя". Мене поселили в двомісний номер "напівлюкс". Стук у двері, відчиняю, а на порозі — 12 хлопців.

"Братане, результат потрібен", — каже один. У підсумку, "Металург" переміг із рахунком 1:0… А в Кривому Розі взагалі пісня!

— Знову бандити?

— Президентом у "Кривбасі" тоді був Сергій Поліщук на прізвисько Полик. Дійшло до того, що Поліщук мені дулі показував.

— Ви погано відсудили?

— "Кривбас" обіграв "Шахтар" із рахунком 1:0. Представники "Кривбасу" думали, що Кривий Ріг — центр всесвіту. Їм хотілося, щоб я вбивав "Шахтар".

Але вони не знають, що таке Донецьк — місце, де закопують у териконах разом із автомобілями. Після гри зайшов до Поліщука, з яким сиділо п’ятеро хлопців.

"Ось тобі", — каже Поліщук і суне мені під ніс дулю. Уперше в житті побачив бандита-президента, який показує дулю. До речі, перед грою за "Кривбас" мене просив Суркіс. На щастя, я поїхав із міста живим і здоровим.

— За свою суддівську кар’єру ви, мабуть, опинялися у схожих ситуаціях у кожному місті України?

— У мене не було жодних проблем у Львові. Там бандюками й не пахло. Не було проблем у Харкові, Києві, Луганську… Хоча ні, на Луганщині в одній команді нижчого дивізіону все було занадто серйозно.

— Знову погрожували?

— Мене зустріли з пістолетом — посадили в машину, зброю тицьнули в бік і повезли. Люди думають, що вони сильніші за тебе, бо вони з пістолетом.

Можливо, їм хтось сказав, що я їду їх убивати. Але це ж рівень першості бані. Для чого мені когось там убивати?

— Який підсумок того матчу?

— Господарі виграли. Але я не ходив на вечерю й навіть не хотів спілкуватися з тими людьми. Вони погрожували мені вбивством тільки тому, що хотіли виграти той нікчемний матч? Тепер мені зрозуміло, хто там у ЛНР і ДНР. Минули роки, але такі люди залишилися.