«Чорноморець» — «Кривбас» і «Ворскла» — «Волинь». Ці поєдинки поєднує те, що тут мало підстав для розмови, бо, крім певних дрібних моментів, майже не було епізодів, вартих акцентуації. Однак у тім-то й річ, що майже в обох випадках сталися ігрові ситуації, недостатньо добре висвітлені телебаченням, коли гравець однієї з команд (конкретніше — «Чорноморця» та «Ворскли») падав у штрафному майданчику суперника, проте судді не свистіли. Може, правильно робили — якісних повторів, наголошую, не було. А в одеському матчі, вочевидь, другий гол було забито з офсайду, проте необхідного повтору нам не дали, а жодна телепрограма на цьому не закцентувала.
«Шахтар» — «Говерла». Немає про що говорити, навіть Олександрові Севидову.
«Зоря» — «Металург» Д. Тут усе — цікавіше. По-перше, фол Миколи Морозюка на Павлові Худзіку: арбітр, уважаю, мав за таку грубість показувати червону картку донеччанину — добре, що там без тяжкої травми обійшлося. По-друге, з певного моменту рефері гри Юрій Грисьо втратив над нею контроль, відтак гравці обох команди почали, грубо кажучи, «пресувати» його.
«Іллічівець» — «Карпати». Так іноді трапляється, що добре проводиш матч, аж раптом стається один епізод, який усе змінює… Саме це пережив у неділю арбітр Віталій Годулян у Маріуполі: він чудово провів цей матч, але все зіпсувала остання — навіть не хвилина, а секунда. Отой епізод, коли Віталій Федотов двома руками вкинув м’яча у сітку… За всієї поваги до Годуляна, з цього приводу згадую, як свого часу старший рефері казав мені: «Треба мати масло в голові!» Отож і одеситу треба було звернути увагу бодай на активність протестів гравців «Карпат». А якби цей епізод стався за рахунку 1:0? Головна причина, яка стає передумовою цих епізодів, у тому, що немає потрібної взаємодії між головним арбітром і його помічниками: кожен діє сам по собі, не узгоджує власні дії з іншими. Ну, повинен був асистент Годуляна допомогти йому в тому епізоді! Не хотів би звинувачувати Федотова, котрий цього сезону вже не вперше стає центром неоднозначного ігрового моменту: вважаю, що він руки виставив інтуїтивно.
«Динамо» — «Арсенал». Складно вдаватися до коментарів, бо гра йшла в одні ворота. На додаток — жодних епізодів щодо арбітражу, гідних окремої уваги: рефері був фактично непомітним, не псуючи зустріч… До слова: не варто спускати всіх собак на арсеналівського воротаря Юрія Паньківа, адже, за великим рахунком, він почав помилятися вже тоді, коли рахунок у матчі став незворотним.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Президент Металіста 1925: Я взяв цей клуб з двох причин
З легким переляком. Як Шахтар сьогодні обіграв Зорю
ЗМІ: За часів Павелка в УАФ розікрали майже 1,4 мільярда гривень
Знайшов помилку? Виділи її та натисни CTRL+Enter.
Новини по темі:
20.04
