Девіч: "Динамо" мені пропонувало вдвічі більше за "Металіст"

Нападаючий Марко Девіч, який, провівши половину сезону в "Шахтарі", повернувся в "Металіст", де був лідером команди і улюбленцем уболівальників на протязі шести років, та поспілкувався в фанами харків'ян на актуальні теми.

- В чому полягає досвід, отриманий у "Шахтарі"?

- Поміняв тренера, поміняв систему, навчився чомусь іншому. Це інший світогляд.

Я зіграв у Лізі чемпіонів: зіграв тайм з "Ювентусом", вийшов на поле в матчі проти "Нордшелландa", був поруч, коли команда грала з "Челсі" - це топ. Це те, чого ми з "Металістом" хочемо домогтися.

Я спробував, зіграв - і хочу далі того ж домагатися. Бачу, що і вболівальники хочуть того ж. Але нам поки якоїсь стабільності не вистачає: граємо один-два тури добре, потім десь втрачаємо очки ...

Але що стосується особисто мене, знаю, що в "Дніпро" я б, наприклад, ніколи не пішов. Це зараз говорю, не для того, щоб всі вигукнули: Вау, це наш хлопець. Просто я розумію, наскільки відносини між "Дніпром" і "Металістом" непрості.

Матчі "Дніпро" - "Металіст" - це дербі, деякі кажуть, що більш значущі навіть, ніж зустрічі "Шахтаря" і "Динамо". Я б собі ніколи не дозволив перейти до Дніпропетровська, навіть якщо б довелося закінчити кар'єру.

Я не кажу, що Олійник вчинив неправильно: він не мав стільки любові вболівальників, скільки я, він був тут рік-півтора. Він зробив свій вибір, і його я підтримую. Але в моєму становищі, це якби як лідер «Партизана» пішов грати в "Црвену Звезду" - катастрофа. А мій перехід в "Шахтар" - виправданий.

- "Шахтар" вище в турнірній таблиці, він - конкурент "Металіста" ...

- У нас зараз різниця в 20 очок з "Шахтарем", та, на даний момент, "Металіст" - не конкурент "Шахтарю".

До того ж, я перейшов у цю команду, коли мені було вже 29 років. Але ситуація, яка трапилася тут, коли мені залишалося відіграти тільки два роки, а далі керівництво не хотіло зі мною продовжувати контракт - що мені в такій ситуації потрібно було робити, скажіть?

Я що, пішов звідси як повноцінний гравець основного складу? Ні. Зараз я тут, але не тому, що мене ніяка інша команда не хоче ...

- А чи були інші варіанти продовження кар'єри, крім "Металіста"?

- Розумієш, коли йдеш з "Шахтаря", варіанти знайти нескладно. Можна виїхати до Європи, можна знайти різні варіанти. Просто мені самому хочеться грати в Україні.

- Коли ти йшов в "Шахтар", була інформація і про те, що "Динамо" зацікавлене в твоїх послугах.

- Було таке. Був інтерес з боку киян. Вийшло, що я вибирав між двома клубами.

- Тобто, якби ти не перейшов в "Шахтар", виступав би за "Динамо"?

- Ну .... На 90% можу сказати, що так. Повір мені, це є життя. У мене залишається два роки в "Металісті", "Металіст" далі не розраховує на мене, а "Динамо" дає серйозний контракт, пропонує суму вдвічі більше, ніж "Металіст", та ще й угоду пропонує на 4 роки.

Розумієте, тут справа навіть не в грошах. Просто це не справа говорити, мовляв, ти хороший футболіст, ми тебе любимо. Та покажи ж ти, що мене любиш, дістань з кишені і покажи.

А коли треба контракт продовжити, з кишені грошей дістати - то ні ... А "Динамо", за яке я крок не зробив, дає мені вдвічі більше можливостей і по контракту, і по грошах, ніж мій рідний "Металіст" ...

Не треба обманювати себе. Відверто скажу: якби мені "Металіст" тоді просто запропонував контракт на 4 роки, я б залишився. Я сам вів переговори, без агентів.

Ну сам подивися: є Девіч, який виходить, забиває, проявляє себе в Лізі Європи ... І знову сидить на лавці запасних ... Кому цей Девіч після закінчення контракту буде потрібен? А я хотів і хочу грати.

Тут справа навіть не в тому, що потрібно годувати родину - у мене сім'я голодна не була і до відходу з "Металіста". Тут мова про любов. Коли ти мені кажеш, що мене дуже любиш, а потім я прошу тебе, наприклад: Дай мені, будь ласка, свою машину на 2:00, і ти відмовляєш, то виходить, машину ти любиш більше за мене ... Загалом, скажу так: гроші - це зло людське.

А я - емоційний хлопець. Але дуже люблю «Металіст». Я задоволений всім: зараз я отримав контракт кращий, ніж я хотів тоді. Все стало на свої місця. Але мало статися саме так, як сталося, щоб зараз все склалося.

- Питання про ліміт на легіонерів: яке твоє ставлення до нього?

- З метою підняття українського футболу, ліміт на легіонерів має бути. Я сам по собі і легіонер і українець. Я не втручаюся в це, але для розвитку футбольних шкіл потрібен ліміт. Скасуй ліміт - і сенс тоді в підготовці молоді?

- Не шкодуєш про те, що отримав українське громадянство?

- Звичайно, ні. Без цього я б точно не добився великих результатів у своїй кар'єрі - це точно. Є така думка, щоб залишитися жити в Україні.

- Ти вже завів сім'ю тут?

- Поки що ні. Поки і кар'єру не закінчив. Але думки такі є. Але що трапиться далі - не знаю.

- Думаєш залишитися в Харкові або перебратися в інше місто?

- Поки думаю тільки про Харків. Бачу, що і Київ хороший, але тут я себе відчуваю як вдома.