Гаджиєв: У швидкості футболу Росія відстає від України

Один з активних учасників історичної перемоги «Таврії» над «Динамо» Махач Гаджиєв ділиться своїми враженнями з прес-службою ПЛ.

- Махач, в Україні останній успіх «Таврії» означає багато. Як ти сприйняв недільний результат?

- Думаю, так само, як і місцеві футболісти. Всі прагнули до перемоги, хотіли віддячити наших уболівальників, підтримку яких ми завжди відчуваємо. Вони довго чекали саме такої гри і такого результату в зустрічі з іменитим суперником. Мені приємно було взяти участь у матчі і подарувати трибунам справжнє свято.

- Як взагалі далася всього лише друга в історії перемога над «Динамо»?

- Звичайно ж, не дуже легко. Для мене поєдинок вийшов подвійно приємним, адже я вийшов грати в напад - там, де і звик перебувати на футбольному полі. Коли виконуєш основні функції, то і виходить все набагато краще.

- Вийшло, що травма Антона Шиндера допомогла вийти тобі саме на вістрі командних дій?

- Так, так сталося. Частіше Олег Лужний доручав мені якісь завдання у середній лінії. Справа в тому, що у нас, як відомо, зараз не дуже довга лава запасних. От і доводилося закривати проблемні позиції.

- А чи легко входити в гру по ходу першого тайму, адже заміна була вимушеною?

- З цим не виникло ніяких проблем. Я заздалегідь знав, що вийду на заміну і цілеспрямовано готувався до гри. Просто пошкодження не дозволяло зіграти повний поєдинок. Нога боліла і по ходу цієї зустрічі. Тому на останніх хвилинах я теж був замінений.

- Другий пенальті пробивав ти. Чому не Сергій Назаренко? І наскільки часто тобі доводилося пробивати 11-метрові?

- Не тільки пенальті, але і практично всі стандартні положення виконував, починаючи ще з молодіжною збірною Росії. Тому нічого дивного.

А коли був призначений другий пенальті у ворота киян, я взяв м'яч в руки і сказав Сергію про свою впевненість, що заб'ю. Він не заперечував. Взагалі у нас теплі дружні стосунки, і ми всі можемо вирішити по ходу справи залежно від ситуації.

- Сезон майже закінчений. Як ти оцінив би його для «Таврії»?

- Вважаю, що при тих проблемах, з якими зіткнувся наш клуб, виступ можна назвати нормальним. Безумовно, хотілося бути вище - ближче до шістці. Зараз потрібно дивитися вперед, щоб працювала селекція - в іншому випадку у майбутньому можуть виникнути труднощі.

- Судячи за кількістю забитих голів (у першій частині Чемпіонату України жодного, а навесні вже чотири - "Футбол Україна"), ти освоївся в новому для себе турнірі...

- Так, деякий час на звикання пішло. До того ж, повторюся, в окремих матчах грав там, де ставив тренер, як того вимагала ситуація. Вважаю, що з часом мені стало легше - зараз я більше користі приношу для команди.

- Що взагалі скажеш про український футбол?

- У принципі, він мені подобається. Тут присутні свої особливості, я розширив особисті можливості. Зокрема, основна вимога в Україні - атлетичний, швидкий футбол, де багато побудовано на фізичних кондиціях.

В даному аспекті довелося підтягнутися, адже Росія у цьому відношенні відстає. Нова обстановка, зміна декорацій, вважаю, пішли мені на користь.

- Попереду ще один матч, який «Таврія» зіграє в Луганську проти «Зорі»...

- У цій зустрічі я не зможу прийняти участь. Не знаю також, чи зіграє Антон Шиндер. Навряд чи останній тур буде таким вже важливим, але у будь-якому випадку наша команда буде прагнути максимального результату.

Цілком можливо, що Олег Лужний дасть можливість проявити себе тим, у кого було досі менше ігрової практики. Зокрема, необхідно перевірити хлопців з молодіжного складу, які стукають у двері першої команди.

А ще, користуючись нагодою, я хотів би звернутися до керівників нашого клубу, щоб вони по можливості виконали ті зобов'язання, які мають перед гравцями. Футболісти у сезоні багато зробили для вболівальників, команди, щоб вона змогла продовжити виступи, того ж керівництва.

За ім'я «Таврії» ми зіграли до кінця. Потрібно думати про майбутнє і зберегти кістяк колективу. Такі люди, як Володимир Єзерський, Сергій Назаренко, Максим Калініченко заслуговують, щоб до них поставилися з повагою.