Андрій Пятов: Важко без Вороніна та Шеви, але...

Воротар «Шахтаря» прокоментував майбутню зустріч зі збірною Англії.

– Андрію, настрій у вас зараз, мабуть, трохи кращій, ніж у динамівців, яких ви з партнерами обіграли в ключовому матчі минулого туру Прем'єр-ліги?
– Навіщо порівнювати? Цю зустріч уже забули, а з хлопцями з «Динамо» спілкуємося тепло – зла один на одного не тримаємо. У неділю грали в різних командах, а до наступного матчу готуємось у складі однієї – національної збірної.

– Інакше кажучи, емоції вщухли?
– Так, заради Бога... Треба вміти вигравати і вміти програвати. Гадаю, кожен із нас це розуміє.

– Буквально сьогодні стало відомо, що лінія оборони, з якою ви пов'язані найбезпосереднішим чином, зазнала суттєвих втрат.
– Так. Саша Кучер пройшов магнітно-резонансну томографію, і стало зрозуміло, що він випав днів на десять. Не зможе допомогти нам в Англії і Тарас Михалик.

– Із центрбеками Ярославом Ракицьким і Євгеном Хачеріді ви зіграні непогано?
– Та яка різниця, хто буде грати? У нас таке порозуміння, що особливих проблем не має бути.

– Ви знаєте, деяким воротарям часто сняться окремі моменти та навіть цілі матчі...
– Я до них не належу. Вважаю, що в нашій професії потрібно вміти відкидати негатив. Робити висновки і забувати.

– Тобто гол, пропущений від Уейна Руні у вирішальному для нашої збірної матчі на Євро-2012, вас не переслідує?
– Усі висновки було зроблено за допомогою тренерів. Подивилися запис епізоду, проаналізували причини – і пішли далі.

– А вболівальники досі сперечаються, винен Андрій Пятов чи ні.
– Що я можу сказати... Теоретично воротар може виручити в будь-якій гольовий ситуації. У деяких зробити це складніше. Що стосується конкретно того епізоду, то, напевно, можна було зіграти інакше. Наприклад, підібрати ногу.

– Уявімо собі, що у вівторок ви вийдете на «Уемблі» в основному складі. Виїзні матчі такого калібру у вашій кар'єрі вже були?
– І не один! «Шахтар», на хвильку, в Лізі чемпіонів грає. Та й зрештою, якщо пам'ятаєте, саме я стояв у гостьовому поєдинку на тому ж «Уемблі» у відбірковому циклі ЧС-2010.

– Драматичний видався поєдинок.
– Ще б пак. За чверть години до фінального свистка Шевченко зрівняв рахунок, але хвилин за п'ять до кінця ми пропустили після «стандарту» від Террі.

– Відсутність двох Андріїв – Вороніна та Шевченка – на мікрокліматі не позначається?
– Бракує хлопців, але до цього можна звикнути. Таке життя. Одні йдуть, інші приходять...

– Про пробоїни в борту «корабля» Роя Ходжсона вам також відомо?
– Знаю, що не буде Руні та Керролла. Але в них є ким залатати дірки. Це ж Англія! Велика футбольна країна.

– Інші плюси перед цим матчем знаходите?
– Хоча б те, що в нас є тиждень на підготовку до цієї зустрічі. Тренери зможуть подивитися на всіх футболістів, оцінити їх можливості, награти склад. А британцям ще летіти до Молдови й назад. І не просто летіти, а обігравати збірну цієї країни.

– У тому пам'ятному матчі імені Девіча та Кашшаї англійці грали проти українців, ніби це ми екс-чемпіони світу і родоначальники футболу. Другим номером, місцями – відверто на відбій. Чи не здивувало?
– А ви вважаєте, що це ми мали б так грати? Ні. Ми не хлопчики для биття. Я не кажу, що нас потрібно боятися, але поважати варто.

– Те ж саме говорить і новий президент ФФУ Анатолій Коньков...
– У нас відбулася зустріч із керівником федерації. Нормально так поспілкувалися, про дещо навіть пожартували. Анатолій Дмитрович побажав команді успіху.

– Систему стимулів обговорювали?
– Це прерогатива тренерського штабу та керівників нашого футболу.

– Скажіть відверто: яке місце в цій відбірковій групі – наше?
– Вважаю, є сенс ставити тільки максимальні завдання. А життя покаже, наскільки вони були адекватними.

– Лондон щойно продихнув після Олімпійських ігор та Паралімпіади. Місто живе великим спортом...
– Мені столиця Англії подобалася завжди. Тут багато цікавих місць, але в більшості з них я вже побував. Утім, від прогулянки Лондоном не відмовлюся, хоча й пам'ятаю, що їду туди не туристом.

Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами «Спорт-експреса» в Україні»