Іщенко: Довіра до Луческу та Маркевича принесла результати

Відомий український тренер Олександр Іщенко спеціально для «Футбол Україна» підбив підсумки чемпіонату України у Прем’єр-лізі.

«У «Шахтарі» дуже сильні півзахист і атака»

- Олександре Олексійовичу, тотальна перевага «Шахтаря» у цьому сезоні – це вихід на новий якісний рівень «гірників» чи все ж у цьому сезоні суперники зробили крок назад?
- Сьогодні «Шахтар» зібрав у своїх лавах гравців дуже високого рівня. Передусім, це стосується лінії півзахисту та атаки. Саме тому команда протягом сезону забила найбільше голів, саме тому кращий бомбардир чемпіонату Генріх Мхітарян – «гірник». Стосовно рівня суперників, то я б не сказав, що він слабкий. Але перший момент: в очних зустрічах з головними опонентами «Шахтар» втратив найменше серед інших. Окрім того, опоненти мали багато незапланованих і необов’язкових очкових втрат. Це говорить про доволі високий рівень чемпіонату, на результат якого в підсумку впливає чимало фактів.

- Очні поєдинки лідерів стали ключовими у розподілі місць у верхній частині турнірної таблиці?
- Це класика футболу, яка властива всім чемпіонатам: в очних зустрічах головних суперників визначається сильніший. Саме перемоги «Шахтаря» над «Дніпром», «Динамо», «Металістом» та дві нічиї з харків’янами і дніпропетровцями до певної міри і забезпечили донеччанам великий відрив у підсумку. У шести іграх з головними конкурентами «Шахтар» втратив лише чотири очки.

- Перше і друге місця в чемпіонаті зайняли команди, які вже роками працюють без зміни тренера. Це черговий доказ того, що наставникам потрібно давати час для повноцінного створення колективу?
- Це закономірність. Є дуже багато прикладів, коли тренери, які досить довго працювали з командою, врешті досягали бажаного результату. У нашому варіанті, ця закономірність спрацювала з Мірча Луческу та Мироном Маркевичем. Вони довго йшли до успіху, але змогли його добитися. У світовій практиці також приклад шукати не довго - це Юрген Клопп, наставник фіналіста нинішньої Ліги чемпіонів дортмундської «Боррусії».

- Чому в українському футболі більшість команд відмовляються від такої практики, хоча вона довела свою ефективність? У нас же більш традиційна практика, коли тренеру на досягнення результату відводять рік, від сили – два роки…
- Мені важко сказати, чому президенти українських клубів прагнуть до миттєвих успіхів. З одного боку – це їхнє право, а з іншого… Ми бачимо, що з того виходить.

«Хочеться вірити, що «Динамо» зробило крок назад, щоб потім зробити два вперед»

- Весняну частину чемпіонату «Металіст», «Динамо» та «Дніпро» розпочали практично з однаковими шансами на віце-чемпіонство. Однак дніпропетровці вже у перших весняних матчах практично склали зброю, а кияни підсіли в кінці чемпіонату. Командам не вистачило сил для фінального ривка?
- Якщо говорити про «Дніпро», то маємо цілий комплекс причин, чому команда навесні грала відчутно гірше, ніж у першому колі чемпіонату. Як результат, спочатку вилетіла з Ліги Європи, а потім упустила віце-чемпіонство. Серед них ряд кадрових проблем – травми лідерів Коноплянки і Ротаня, втрати захисника Мазуха, воротарів виявилися суттєвими, адже не знайшлося гравців, які б змогли їх замінити. А ще ж тра Це свідчить про коротку лаву запасних. Стосовно «Динамо», то тут головним фактором того, що кияни опинилися без Ліги чемпіонів, став брак часу в Олега Блохіна для внесення потрібних ротацій у склад, визначення рівня гравців, знайти нових футболістів, поставити гру. На це справді потрібен час, а у Блохіна його було дуже мало. Цей момент просто потрібно перетерпіти, бо іноді доводиться зробити крок назад, щоб потім здійснити два – уперед. Принаймні в це хочеться вірити у випадку «Динамо».

- Яку з команд можна назвати відкриттям чемпіонату – «Чорноморець», який дістався фіналу Кубку України та пробився в єврокубки, донецький «Металург», який також виступатиме у Лізі Європи чи таки «Кривбас», коли команда при всіх своїх труднощах дала справжній бій у другому колі чемпіонату?
- Я б так сказав про всі перелічені команди. Звичайно, виділю «Кривбас», коли футболісти виходили на поле, відкидаючи всі погані думки, і радували грою себе, радували вболівальників. Намагалися робити це в кожній грі. Це заслуговує на повагу.

- Але є небезпека, що команда скоро припинить своє існування. А якщо і ні, то наскільки гравців вистачить грати лише опираючись на власний ентузіазм?
- Напевно, Володимир Шаран не випадково написав заяву на звільнення. Можливо, це крок, який підштовхне керівництво команди до прийняття оперативних рішень стосовно долі «Кривбасу». Взагалі ж я думаю, що в цьому регіоні завдяки такому підприємству як «Криворіжсталь» ця футбольна команда має бути.

«У «Карпатах» знищили їх фірмовий стиль гри»

- Ну і майже окрема тема для розмови: регрес західноукраїнського футболу. Від цього краю у сезоні виступали три команди, але всі опинилися в кінці турнірної таблиці. Футбол на Західній Україні деградує?
- Це справді болюче питання, для мене особисто також, адже я був пов’язаний із «Карпатами». Але почнемо з «Говерли»: команда п’ять разів потрапляла в Прем’єр-лігу і зразу вилітала з дивізіону після першого ж сезону. Таких прикладів у нас більше нема. Це говорить про відсутність структур, які б керувала процесами у команді на належному рівні. Коли керівник розповідає про затримки у зарплаті на півтора-два місяці, про те, що команда через відсутність грошей не може виїхати на збори, то йому варто згадати, що Прем’єр-ліга - це не той рівень, де можна працювати в такому стилі.

Як можна нормально виступати, якщо постійно проблеми із полем, на якому не можна тренуватися, із роздягальнями, де не можна помитися. Словом, купа проблем, які заважають команді нормально працювати. Та й селекція «Говерли» бажає кращого. Але якщо зануритися глибше, то варто констатувати: якщо ще недавно ми знали Закарпаття як футбольний край, то сьогодні, будьмо відверті: футболу, як такого, на Закарпатті просто нема. Для того, щоб змінити ситуацію, потрібно дуже напружено працювати.

Стосовно «Волині», то на команду вплинули моменти, які вже були озвучені Анатолієм Дем’яненком. Зокрема, й те, що команда по три-чотири місяці не отримувала зарплату. Можете зрозуміти, з яким настроєм футболісти виходили на гру, – без жодної мотивації. Це й призвело до того, що «Волинь» ледве не опинилася в першій лізі. Зараз у команду вернувся Віталій Кварцяний, думаю, йому дадуть карт-бланш. Упевнений, що вже наступного сезону команда не висітиме в хвості турнірної таблиці.

А «Карпати»… Для мене те, що відбувається з командою, просто незрозумілі речі, яким я заледве знаходжу пояснення. Чи це закономірний спад, чи це наслідок помилок тренерського складу? Але зараз по суті знищено фірмовий, дуже впізнаваний стиль гри «Карпат», який був властивий команді протягом 6-7 останніх років.

Завжди було видно: це грають «Карпати». Зараз цього нема. І це підтвердження того: що ламати, це не будувати. Відмовившись від ряду гравців - таких як Ткачук, Кожанов, Лукас - команда стала виглядати приреченою, ніби у ній самі себе переконали, що боротимуться лише за виживання. Я сподіваюся, що керівництво клубу здатне об’єктивно оцінити ситуацію, зробити висновки з помилок, вирішити кадрові питання, переглянути план підготовки. Словом, зробити все, щоб команда повернула втрачені позиції однієї з кращих в Україні.

«По-новому подивився на деяких добре знаних гравців»

- У будь-якому випадку команди роблять футболісти. Що можете сказати про виконавчий рівень українських гравців за результатами цієї першості?
- Для себе я зробив кілька приємних відкриттів. Це гра Коваля, Гречишкіна. Це нові імена, яких почали залучати до національної збірної. Окрім того по-новому відкрив для себе гравців, які начебто вже є добре відомими, – це Ракіцький і Хачеріді. А також Ярмоленко і Коноплянка. Хоча, хочеться, щоб щороку в чемпіонаті з’являлося все більше відкриттів саме серед українських футболістів, які могли ставати кандидатами у національну збірну, молодіжну команду. На жаль, таких зараз небагато.

Розмовляв Артем Галицький