Селекціонер порівняв "Шахтар" і "Динамо"

Розмова з Олексієм Чередником, Олімпійським чемпіоном, який нині працює у селекційній службі “Шахтаря”.

- Вперше за останні роки “Динамо” стало в один ряд з іншими командами, які значно позаду “Шахтаря”...

- Так, це правда. Скажу більше, інші клуби показують значно кращий футбол за “Динамо”. Київ зараз не сильний. Маю на увазі організацію гри, зіграність та інше. Проблеми великі і всі це бачать.

- Ви про регрес “Динамо”?

- Я не знаю, чи “Динамо” регресує, але можу запевнити, що “Шахтар” прогресує і крокує правильною дорогою. Це засвідчив старт у Лізі чемпіонів. Помітно, що шахтарі мають досвід. Вони навчилися спокійно грати і вміють діяти “на нуль”. Не пропускають і створюють моменти біля чужих воріт. Благо, що маємо гравців, які здатні вразити чужі ворота. Усе це приходить з досвідом.

- Ваш колега Віктор Грачов припускає, що після кубкового матчу проти “Шахтаря” “Динамо” може опинитися без тренера...

- Якраз сиджу і читаю ці слова Грачова. Така тренерська доля. Коли невдачі - завжди винні тренер і команда... Чи звільнять Сьоміна? Важко сказати. Якщо у Суркіса здадуть нерви, то він може відправити наставника у відставку.

- Відомо, що ви не знаєте “Динамо” із середини. Але все одно спитаю: ви б звільнили Сьоміна, якби були на посаді Ігоря Суркіса?

- Роботу тренера визначає результат. Якщо результату немає - тренера звільняють. Так було і буде завжди. А “Динамо” результату не дає. Тому я б звільнив Сьоміна.

- Ви натякнули, що “Динамо” вже не серйозний конкурент для “Шахтаря”. А може проблема у підборі виконавців? Ви порівнювали склад київського клубу з донецьким?

- Так, але буде некоректно з мого боку давати оцінку прямому конкурентові, що змагається з нами на міжнародній арені. Мене можуть неправильно зрозуміти.

- Але ж недавно ви заявили, що дев'ятеро із одинадцяти футболістів “Шахтаря” переважають своїх візаві такого самого амплуа у “Челсі”...

- Якщо бути точнішим, то я висловився, що дев'ятеро гірників нічим не гірші за опонентів з “Челсі”. Я провів такий аналіз. Більш того,на деяких позиціях ми не те що однакові з “Челсі” - ми їх переважаємо. Подивіться, як зараз діє Генріх Мхітарян. Або ж Олександр Кучер. Як сильно він зіграв з данцями! Який там Террі?! Треба, щоб Кучер діяв стабільно. Хіба Рац гірший за Ешлі Коула? Я вже не кажу про Срну, який нині сильніший за Івановіча. Нині головне - увімкнути швидкість. Якщо ми це зробимо, то жоден “Челсі” нас не зупинить. Ми виросли з тих штанців, аби боятися “Челсі” чи “Ювентуса”.

- Ви працюєте у селекційній службі “Шахтаря”. Комфортно?

- Звичайно. Я вже працюю на благо “Шахтаря” з 2001 року. Нині зосереджую свою увагу на українському трансферному ринку, хоч і за міжнародним футболом також треба пильно дивитися. Роботи додалося. Нашу службу поповнили Геннадій Орбу, Сергій Ателькін та Олег Матвєєв.

- Марко Девіч - це ваша робота?

- Усі новачки - це заслуга багатьох людей. Хіба Генріх Мхітарян прийшов до нас з-за кордону? Він був тут, перед очима. Ми знаємо все про кожного українського футболіста і знаємо, хто може підсилити “Шахтар”. Коли президент чи тренер розпитує про певного футболіста, ми без підготовки даємо вичерпну відповідь.

- Вже одинадцять літ ви в “Шахтарі”. Чому не в рідному “Дніпрі”?

- Доля так склалася. Я просто непотрібен “Дніпру”. А “Шахтар” моїх послуг потребує. Ось і вся відповідь.

- Найбільше досягнення Олексія Чередника — олімпійське золото у 1988-у році. Де нині ця медаль?

- Вона вдома, у моїй колекції нагород.

- Олімпійське золото більше важить за інші нагороди?

- Ні, чемпіонство у першості СРСР, срібні медалі цього ж чемпіонату важать не менше. Це результат праці, результат травм, результат того, що ти 290 із 364 днів у році перебуваєш далеко від сім”ї. Хоча, недаремно кажуть, що колишніх Олімпійських чемпіонів не буває.

- Нині Україна нагороджує своїх Олімпійських чемпіонів Лондона 125 тисячами премії. А ви скільки заробили у 1988-у році?

- Так, ми отримали по 12 тисяч радянських карбованців і по 6 тисяч доларів.

- Що ви купили за ці гроші?

- Судіть самі, авто ВАЗ 2103 коштувало шість тисяч карбованців. Міг купити дві такі машини або три корпоративні квартири, які вартували по чотири тисячі. Я ж усі гроші поклав на “книжку”. Ці гроші пропали.

- Тільки олімпійські гроші?

- Ні, все, що мав - те й згоріло. А це близько 320 тисяч карбованців.

- Важко це пережили?

- Ні, я в цей момент виступав в Англії. Раптом мені телефонують і кажуть, що пропали всі радянські гроші. Та Бог з ними! Закотив рукави і далі працюєш, далі заробляєш. Таке життя.