Грозний: Чому в Донецьку легіонери прогресують, а в Києві закисають?

Футбольний експерт В’ячеслав Грозний про новий контракт Мірчі Луческу.

— Резюмуючи факт, зазначу, що для мене такий розвиток подій дивним чи несподіваним не став: аби оцінювати новий контракт Мірчі Луческу, насамперед треба поставити себе на місце його роботодавця — президента «Шахтаря» Ріната Ахметова, який, на мою думку, мав три варіанти поведінки.

Перший: він міг керуватися правилом «від добра добра не шукають», тобто залишити наставника, котрий прижився в країні, місті, команді, давши їй багато, вивівши її на високий рівень… Саме цей шлях і обрав Рінат Леонідович.

Другий варіант: запросити нового наставника топ-рівня, однак жоден із них не гарантує результат і майже напевно гарантує докорінну зміну складу — під себе. Шлях № 3: запросити молодого фахівця, котрий дотримуватиметься лінії Луческу — в усіх планах.

У випадку, коли за два роки не буде результату, (а саме: перемоги в Лізі чемпіонів, загальної позитивної динаміки участі в єврокубках), чого хочуть і Ахметов, і Луческу, кардинальні зміни таки настануть, а нового контракту не буде.

Футбол же — штука специфічна: припустімо, власник лондонського «Челсі» постійно тасує топ-тренерів, але головний континентальний турнір виграв для нього тимчасовий наставник, і у фінал Ліги чемпіонів «аристократів» вивів далеко не зірковий фахівець.

Тому… Наразі й справді є резон не вносити суттєвих змін: за дев’ять років роботи Містер кардинально змінив статус донеччан у Європі, тож, мабуть, є сенс зачекати дальшого прогресу. Упевнений, що влітку «Шахтар» зробить великі придбання, запросивши топових виконавців — у центр захисту, в середину поля, в напад…

Чому в Донецьку легіонери прогресують, а в Києві закисають? Я би не хотів протиставляти «Динамо» та «Шахтар»: не тому, що боюся чогось, а тому, що схиляюся до думки про індивідуальні риси футболістів як основи успішності їхньої кар’єри.

Чому бразильцям добре з Містером? Бо він, молодчина, створив колонію, їм там комфортно. По-друге, він знає багато іноземних мов. По-третє, на всіх місцях роботи Луческу намагається вникнути в місцевий менталітет, пристосовувати не обставини до себе, а себе до обставин.

По-четверте, за дев’ять років у Києві змінилося ледь не стільки ж тренерів, а в Донецьку був один. І по-п’яте, стиль: Мірча практикує тренування з м’ячем, підготовку до матчів через матчі, що подобається бразильцям, натомість у динамівців інший принцип гри, де домінують пресинг (на полі) та високі фізичні кондиції (на тренуваннях), а виконавцям із Південної Америки складно адаптуватися до цього.

Чи є застій — Містера та його колективу? Працюючи на одному місці, складно знаходити мотивацію, а ще складніше бути «хірургом», тобто вміти потрібного моменту позбавлятися гравців, які довго грають під твоєю орудою й багато зробили для тебе та команди.

Гроші в цій справі не головне: Луческу хоче виграти Лігу чемпіонів, а для цього, вважаю, потрібно вміти змінюватися під сучасний футбол. Чи готовий Луческу до цього? Не знаю.

Припустімо, 2004 року його «Шахтар» програв «Мілану» через стандарти, а за цей час, як бачимо, нічого не змінилося — стандартні положення, як і інші болячки «гірників», не зникають, більше того — прогресують…

Гадаю, що Луческу не має права підводити Ахметова, підозрюю, підписанню контракту передувала розмова між ними, де румун мусив запевнити президента, що володіє мотивацією та розумінням, як надалі прогресувати. Це було би чесно з його боку…