Спортивний директор запорізького «Металурга» надії команди пов’язує з тренером— Анатолію Миколайовичу, спочатку була нічия у матчі з «Говерлою», тепер — поразка від «Украгрокому» в Кубку. Довіра керівництва до наставника, часом, не похитнулася?
— (Здивовано). Недовіри до Віталія Кварцяного просто бути не може! Ну, програли по пенальті, то й що? Може, це й на краще, адже зрозуміло, що пріоритетний наш турнір — чемпіонат. Але я не можу сказати, що «Металург» свідомо «зливав» Кубок. Нам просто не пощастило, що Кварцяний готував до сезону не нашу команду, а «Кривбас», який на старті чемпіонату пожинав із цього плоди. Утім, нині в Запоріжжі триває така серйозна робота, що я вам і передати не можу: на жодну секунду не припиняється доукомплектація складу, проводимо дворазові тренування, спілкуємося з футболістами, ще безліч усього необхідного. Загалом же, якщо говорити про довіру до тренера, то скажу так: він у нас настільки сильна фігура й так розуміє футбол, що я навіть рекомендував би його в збірну України!.. Він — великий патріот гри й вимагає від виконавців бути «комсомольцями». Ми зійшлися з ним у ставленні до футболу. Ми — друзі.
— Після кубкового матчу в Головківці Віталія Кварцяного спитали, чи готовий «Металург» до прем’єр-ліги, і він уникнув конкретної відповіді.
— Скажімо так: якщо говорити про організацію роботи, то «Металургу» можуть позаздрити багато клубів прем’єр-ліги. А якщо говорити про нинішній стан команди, то відзначу: сьогодні — саме завдяки тренерові — він наближається до такого, що дає нам шанс на порятунок.
— Ви сказали, що «Металург» займається доукомплектацією складу.
— Є люди, за якими слідкуємо, але чи підійдуть вони нам — те ще питання. Усе-таки селекція повинна відбуватися не так. Адже до нас на оглядини приїжджають футболісти, ми їх тестуємо і, як правило, відправляємо додому. Річ у тім, що всі ці вільні агенти останні свої офіційні матчі проводили ще в травні, коли завершувалися попередні чемпіонати: в Україні та країнах дальнього зарубіжжя. Вони просто не готові.
— Назвете їхню кількість, прізвища?
— Прізвищ не називатиму, адже з більшістю ми прощаємося. А щодо кількості, ми ж здорові люди — десятками нікого не возимо. Є буквально двоє-троє гравців, які працюють у нашому колективі, в Запоріжжі, й ми уважно за ними спостерігаємо. Але специфіка роботи така: сьогодні ми відмовляємося від послуг одного, а завтра на його місце приїздить хтось інший. Загалом, наразі складно спрогнозувати, чи підпишемо контракти з новими футболістами до зими.
— Наостанок, ви ознайомлені із заявою ультрас «Металурга», датованою 18 вересня? У ній вас активно «проводжали» на пенсію.
— По-перше, не думаю, що її писали ультрас. Здогадуюся, це — справа рук однієї особи, якій це вигідно… А щодо вболівальників, то ми у вівторок із ними зустрілися й вони почули відповіді на всі запитання, які їх цікавили. Завершилася ця розмова приємно й без конфліктів. А, взагалі, якщо вже відверто, то мені було смішно читати докори на мою адресу й те, що вже час іти на пенсію. Нині я — буфер між гравцями й тренером, допомагаю першим правильно зрозуміти вимоги другого. Загалом, працюю дуже багато й чесно.
Анатолій ВОЛКОВ, «Український футбол».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Знайшов помилку? Виділи її та натисни CTRL+Enter.
Новини по темі:
