Філімонов: Коли перейшов у „Динамо”, стало не по собі

40-річний голкіпер тульського "Арсеналу" Олександр Філімонов згадує період кар'єри у складі київського "Динамо" (сезон 2001 /02).

- Навколо вашого відходу в київське "Динамо" теж ходило багато різних чуток?

- Я тоді втратив практику, грав Максим Левицький. А в "Динамо" отримав травму Шовковський. Мені подзвонили, запропонували...

- З Романцевим обговорювали?

- Ні. Усі позиції були погоджені: моя з киянами особисто - і між клубами. Розлучатися зі "Спартаком" було вже не важко, адже десь за півроку до цього я мав бесіду з Олегом Івановичем. Сказав, що хочу пограти в Європі, і отримав добро на пошук команди.

- І як працювалося з Лобановським?

- Великий тренер. З Романцевим вони схожі своєю вимогливістю. Для них у футболі немає дрібниць. А ще обидва тримають з гравцями дистанцію. Але для мене особисто Романцев - фігура більш значуща.

Він поміняв мою філософію. До приходу в "Спартак" я був іншою людиною, без психології переможця. А Лобановський для мене вже був не "брилою" , а черговим, наступним тренером.

- Тобто ви залишилися романцевським воротарем?

- Звичайно! Наприклад, був такий випадок. За роки в "Спартаку" я звик, що, коли отримую м'яч, гравці під мене відкриваються. І от приїхали ми з "Динамо" в Бухарест на матч Ліги чемпіонів проти "Стяуа".

Отримую я м'яч, намагаюся знайти партнерів і бачу спини... У мене рука замахується і повільно опускається. Я зрозумів, що потрапив в інший світ, в іншу філософію. Стало не по собі.