Срна: Я не міг нікуди перейти з "Шахтаря"

Шахтар — 15 вересня 2013 — Niko-Kovac Переглядів: 2435

Поділитись:

Нещодавно виповнилося 10 років з тієї пори, коли Дарійо Срна став гравцем «Шахтаря». Багато всього сталося за цей час. У чомусь змінювалася команда, в чомусь Дарійо. Про все це - в ексклюзивному інтерв'ю капітана «гірників».

- Дарійо, чи міг ти тоді уявити, що будеш грати за «Шахтар» стільки років?

- Вважаю, таке не можна передбачити. Чому перейшов до «Шахтаря»? Бо відчув, які амбіції у нашого президента. Мені тоді було важко визначитись з варіантом, куди піти.

Після розмови з президентом в 2003 році, після запрошення Шустера, Вукіча, Плетікоси побачив і відчув: у Донецьку будуть будувати велику команду. І зважився на цей крок. І ось минуло вже десять років. Якби я повернувся в ту ж ситуацію, вчинив би так само.

- Озираючись назад, що запам'яталося найбільше?

- Мені дуже сподобалися слова президента про майбутнє «Шахтаря». В той день, в той момент я вирішив покинути сплітський «Хайдук» і перейти сюди. Тоді «Шахтар» ще не був великим клубом і великою командою.

Але у нього були великі амбіції! Мені це сподобалося. В житті, вважаю, треба бути амбіційним. Усе, про що говорив президент, які ставив завдання перед клубом - сьогодні виконується.

- У фільмі «Дарійо» ти розповідав: «Мій батько був воротарем, брат був воротарем. Вони стояли на воротах, а я їм бив. Мені сподобалося, і я почав ходити з татом на тренування. І ось тепер я футболіст». Виходить, роль батька у твоїй кар'єрі дуже велика?

- Звичайно! Заслуга мого батька дуже велика. Ми приймали рішення разом з моїм агентом, татом, мамою і братом. І всі вони були за те, щоб я перейшов до «Шахтаря». А сьогодні пишаються нашою командою і мною. Дуже сильно переживають в кожному матчі і вболівають за «Шахтар».

- Твій батько переніс чимало випробувань. Війна... Коли ти тільки починав свій шлях, у сім'ї було вкрай мало грошей... Стійкість і мужність батька надихали тебе на досягнення?

- Саме так. Разом з батьком і всією сім'єю приймаю рішення. Тому що без них я нічого в цьому житті не зміг би зробити! Завдяки моїм близьким я в «Шахтарі» вже десять років. Капітан цієї команди та національної збірної.

Мене батько завжди так виховував: потрібно дивитися вперед і на кожному тренуванні працювати все краще й краще. Він сказав мені: «Дарійо, президент заплатив за тебе великі гроші. Ти повинен виправдати це на полі.

Ти повинен бути прикладом. Ти повинен ставитися до своєї роботи так само, як я ставився до своєї. Тобі дали можливість грати на цьому рівні, за клуб «Шахтар». І ти повинен показати на полі все, на що здатний».

- Напевно, пам'ятається перший день у Донецьку, як ти познайомився з «Шахтарем»?

- Тоді я прилетів до Донецька разом з Плетікосою і агентом. Познайомився з президентом. І, коли побачив базу, сказав йому: «Хочу підписати новий контракт на десять років». (Посміхається.) Ось такими були мої перші слова в 2003 році. А потім крок за кроком...

У свій перший рік при Шустері провів не так багато матчів. Але з приїздом Луческу у команди з'явилася нова філософія: атакуючий «Шахтар». Я отримав своє місце в складі і досі не віддаю нікому.

- Мірча Луческу та Дарійо Срна. Це той випадок, коли гравець знайшов свого тренера, а наставник - свого футболіста? Провідника ідей на полі?

- А я б назвав так: тато і син. (Посміхається.) Як сказати інакше?! Ми працюємо з Містером вже дев'ять років. Він зробив мене правим захисником, капітаном. Я вдячний йому за все. І намагаюся повертати все це через ігри. Робити все, чого він вимагає від мене.

Не треба забувати, що у нас завжди прекрасна команда, прекрасні футболісти. Ми у всьому одна сім'я. Результат не приходить просто так. Він буде, коли в команді дружня атмосфера, згуртований колектив, здорова конкуренція, прекрасний тренер, чудовий президент, сучасний стадіон і хороші вболівальники!

Все це разом і народжує результат. Одне без іншого неможливо. Звичайно, важливу роль в нашому житті відіграє сім'я. Особисто мені дуже допомагають дружина і донька. Вони завжди зі мною.

Переживають, коли погано, і радіють, коли добре. Точно так само переживають вболівальники. Так само - президент і Містер. І я вже говорив: якщо ми будемо разом, як зараз і останні кілька років, це дасть результат.

- Дарійо, є поняття «команда-сім'я». Коли Містер потрапив у аварію, вся команда його підтримувала. Президент, ти і Рац літали до Бухаресту. «Шахтар» дійсно як одна велика сім'я?

- Без сім'ї, без хорошої атмосфери результату не буває. Це точно. І «Шахтар» це доводить досить довго. Вигравши Кубок УЄФА, і чемпіонство, і Кубок, і Суперкубок. Виступає в Лізі чемпіонів. Клуб продає і купує футболістів, а «Шахтар» продовжує йти вперед!

Звичайно, ми на сьогодні не показуємо гру, до якої звикли вболівальники, що була півроку тому. Але я відчуваю їх підтримку. Вони разом з нами. І ми потихеньку рухаємося вперед. Всі футболісти, які перейшли до «Шахтаря» - і Фред, і Тайсон, і Бернард, і Фернандо, і інші, дуже високого рівня.

Їм потрібно тільки допомогти. Поки ж вони тільки адаптуються. І, вважаю, що наші вболівальники побачать той «Шахтар». Навіть так: впевнений, що він буде краще, ніж півроку тому.

- Дарійо, у свій час різні клуби пропонували тобі різні контракти. Але ти тут хочеш залишатися тут до кінця своєї кар'єри. Не шкодуєш, що не спробував щось нове?

- Коли пишуть про «Баварію» або «Челсі» - це одне. Але я завжди слухав своє серце, а воно завжди було тут. У Донецьку, на «Донбас Арені». І не міг я нікуди перейти. Треба завжди слухати свої емоції.

Тут мій клуб, моя любов і моє місто. Десять років в одній команді... Це вже не питання грошей - питання емоцій. Я б не міг покинути «Шахтар», Донецьк, уболівальників і всіх людей, які працюють у клубі. Зараз це вже важко.

- Дарійо, ти виграв з «Шахтарем» багато трофеїв...

- У мене ще залишилася Ліга чемпіонів. І поки не підніму над головою цей трофей, буду грати. Скільки років мені буде - 34, 38, 40... Ні, я жартую, звичайно! Але це мета «Шахтаря». Коли «Шахтар» буде готовий до цього - подивимося.

- З роками ти стаєш менш емоційним і запальним? Чи ти той же Срна, що і десять років тому?

- Я той же Срна, що і десять років тому. (Посміхається.) Я сильно переживаю. Не люблю, коли людина помиляється. Не люблю програвати, особливо вдома. Не люблю дивитися на те, коли м'ячем володіє суперник.

Але все одно повинен тримати себе під контролем. Тому що я капітан, мені вже 31 рік, у мене великий досвід. Але часто я просто не можу тримати себе в руках. Футбол - це просто нерви, переживання.

- У тебе вже більше 100 матчів у складі збірної, там ти теж капітан. Що для тебе означають виклики в національну команду?

- По-перше, «Шахтар» допоміг мені стати капітаном збірної Хорватії. Коли ти капітан національної команди, то це, звичайно, дуже велика честь. Дуже радий, що зіграв понад 100 матчів за збірну, виступаю за неї вже практично 10 років.

Звичайно, це почуття, яких не передати: коли ти носиш емблему збірної, коли на тебе дивляться чотири мільйони чоловік. Ми - маленька країна, але всі люблять футбол. Футбол на першому місці, всі переживають за збірну.

І всі люди, які люблять Хорватію, люблять «Шахтар», люблять мадридський «Реал», усі команди, за які виступають хорватські футболісти. Я знаю, що зараз багато хто буде вболівати за «Шахтар» у матчах з «Сосьєдадом», «Манчестер Юнайтед», «Байєром», тому що у нас виступають два хорвати.

І всі знають, що містер Луческу, президент, усі футболісти поважають Хорватію. Це ексклюзивна інформація: «Шахтар» купив апарати для хворих дітей у Спліті і Загребі. Містер Луческу і президент поважають країну, з якої приїжджають наші футболісти.

- Ти сказав, що твоя найбільша мрія - виграти Лігу чемпіонів з «Шахтарем». Якщо цього все ж не станеться, що тоді?

- Буду тоді на трибунах вболівати за «Шахтар». Буду переживати за команду і по закінченні кар'єри, яка не вічна. Прийде день, коли я її закінчу. Упевнений: зі мною чи без мене, «Шахтар» виграє Лігу чемпіонів. Буду дуже радий, завжди буду відчувати себе частиною цього клубу, частиною цієї команди.

Тому що майже всю свою кар'єру футболіста я провів у «Шахтарі». На «Донбас Арені», на РСК «Олімпійський», на «Шахтарі», де і почав виступати за «гірників». Тому мої емоції, моє серце завжди буде з «Шахтарем»!

Тут ми навели лише витяги з відвертої розмови з Дарійо. Повну версію інтерв'ю дивіться нижче.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

даріо срна, шахтар

Срна: Я не міг нікуди перейти з "Шахтаря"

Микола Балакін розсудить Данію і Португалію в Лізі Націй!

«Чернігів» з мегакамбеком з 0:2 вирвав останнє місце у 1/8 фіналу Кубка України: усі пари

Віталій Миколенко достроково залишив розташування збірної України з футболу

Названо суддю матчу Україна - Північна Ірландія

Останні новини

Вибір редактора

Таблиця коефіцієнтів УЄФА: Україна втримала позицію після першої поразки «Шахтаря»