Бернард про Мессі, Роналдінью, "Шахтар" та лідера "гірників"

У передачі "Великий футбол" на каналі "Футбол 1" вийшов сюжет про півзахисника "гірників" Бернарда. Пропонуємо вам повну версію інтерв'ю з бразильським футболістом.

– Чому ти – Бернард? Звідки в тебе таке ім'я?
– Я чув про одного бразильського волейболіста, якого звали Бернард. Він був відомий дуже сильною подачею. До того ж він подавав м'яч дуже високо, таким чином ускладнюючи гру своїм суперникам. Тому мені дали це ім'я.

– Твоя сім'я ж не футбольна...
– Мій батько займався футболом на аматорському рівні, а мій дідусь – ні, тому що він повинен був працювати. У нього не було можливості грати.

– Ти певно ж не можеш високо стрибати через зріст. І ми знаємо, що тебе двічі відраховували з академії "Атлетико Мінейро" з цієї причини. Розкажи про це.
– Так, мене двічі відраховували через мій зріст, тому що були тренери, які не любили низьких футболістів. Але потім мене прохали повернутися, а закінчилося все тим, що цих наставників звільнили з академії.

– У якому віці це було?
– Мені було тоді 14 років.

– Яку свою якість ти вважаєш найсильнішою?
– Кожен футболіст має позитивні й негативні сторони. Незважаючи на те що я невисокого зросту, моїми кращими якостями є здатність змінити напрямок руху, швидкість, мислення на полі. Кожен футболіст, у якого відсутні якісь якості, повинен уміти використовувати недоліки свого супротивника, щоб допомогти команді.

– Чи не вважаєш ти, що за манерою гри схожий на Мессі? Він же був твоїм кумиром у дитинстві.
– Мессі – людина, яка не обговорюється. Немає нікого схожого на нього. Було багато футболістів, які володіли хорошими якостями, але Мессі – найкращий, ніхто не може так працювати з м'ячем. Він має якості, які допомагають йому зробити все, щоб допомогти своїй команді.

– За однією інформацією твій кумир – Мессі, а за іншою – Роналдіньо. Кого ти наслідуєш?
– Звичайно, це Роналдіньо. Тому що я грав із ним, дуже багато чого перейняв від нього. Я обожнюю цього футболіста. Це найкращий партнер і людина, з якою я зустрічався.

– Чого Роналдіньо тебе навчив на футбольному полі?
– Дуже багато чого, тому що я дивився за його грою. Насамперед, він навчив мене грати весело, із задоволенням, це найголовніше. Він навчив мене не тільки техніці, але й тактично мислити. Я бачив гру Роналдіньо і дуже багато чого навчився в нього.

– Можна сказати, що Роналдіньо передав тобі свій гарний настрій?
– До того як познайомитися з Роналдіньо, я поводився, як хлопчисько: був веселим, міг жартувати. Але після нашого знайомства я перейняв деякі якості від Роналдіньо: коли той своїм ставленням, веселощами міг підняти настрій команди, передати їм дух гри з радістю.

– Ти святкуєш голи, піднімаючи пальці до неба. Точно так відзначають взяття воріт Кака і Роналдіньо. Це якось пов'язано або, може бути, ти до Бога звертаєшся?
– Я відвідую євангелістську церкву, тому завжди звертаюся до Бога, дякую йому за те, що він дає мені можливість грати, забивати, тобто доставляти радість усім.

– Сам ти більше любиш забивати або віддавати передачі?
– Дуже важливо забивати, але віддати пас – теж дуже правильно. Я вважаю, що пас – основа футболу. І якщо ви не можете його виконати, то команда не зможе забити гол. На першому місці вміння віддати передачу – це найбільш важливо.

– В інтерв'ю нещодавно ти сказав, що, як футболіст, повинен стежити за своєю зовнішністю. Наскільки ти прискіпливий до свого зовнішнього вигляду?
– Футболіст повинен бути прикладом для всіх. І тому я виконую те, чого мене навчили батьки. Я завжди намагаюся бути добре одягненим і бути прикладом. Особливо для дітей, які мені наслідують.

– Ти дуже емоційна людина. Ми бачили відео, коли ти йшов з "Атлетико Мінейро" – в тебе на очах були сльози. Це був зворушливий для тебе момент і як часто ти даєш свободу своїм емоціям?
– Так само емоційна моя мама! Що стосується переживань, пов'язаних з "Атлетико Мінейро", то я в цій команді виріс, знаходився в ній від семи років. Я все пройшов із нею, бачив переживання вболівальників і партнерів, робив все для "Атлетико". Тому, звичайно, в мене були емоції.

– Тобі важко дався перехід до "Шахтаря". Чому ти так довго вирішував, чи робити цей крок?
– Так, мені було важко прийняти це рішення. Мені було всього 20 років, я грав в одному місті. Там у мене були друзі, клімат – все звичне. І мені потрібно було виїхати, таке рішення було непросто прийняти. Щоб зважитися на цей крок, я зібрав усіх членів сім'ї, порадився з ними. Але коли я відвідав Донецьк, побачив, що тут є, то зрозумів, що "Шахтар" – те місце, де я можу продовжувати своє зростання. І тому я прийняв таке рішення.

– Ти тут граєш майже рік. Чи не має в тебе жалю, що ти змінив Бразилію на Україну, або "Шахтар" навіть перевершив твої очікування?
– Це був перший рік, дуже важкий. Тим більше нам не вдалося далеко пройти в Лізі чемпіонів і Лізі Європи, не все вийшло протягом цього року. Перший сезон – завжди важкий для футболіста, багато хто часто думає про те, щоб повернутися назад. Але в мене п'ятирічний контракт із клубом, я поважаю його умови, буду виконувати їх, грати тут і зростати разом із командою.

– Ти вже повністю розумієш філософію "Шахтаря"?
– Так, я зрозумів дуже багато чого. Під час тренувань і матчів я усвідомив філософію команди. Але, повторюся, я тут перший рік. Адаптація завжди проходить важко. Тут я, наприклад, уперше зустрівся з холодом, якого немає в моїй країні. Зараз починається друга частина чемпіонату. Думаю, що ці матчі, наступний сезон дадуть мені можливість ще краще грати в "Шахтарі".

– Чого б ти хотів досягти в "Шахтарі"?
– Хотів би завоювати всі можливі титули з командою. Ми граємо в Лізі чемпіонів, внутрішньому Кубку та чемпіонаті. Незважаючи на силу інших команд, ми можемо пройти якомога далі в цих турнірах, щоб завоювати титули.

– Ти говорив про Роналдіньо, в якого багато чого навчився. З кого ти б міг взяти якийсь приклад, навчитися чогось у "Шахтарі"?
– Не тільки Роналдіньо був для мене прикладом в команді. Усі футболісти – кожен по своєму – демонстрували певні якості. Що стосується "Шахтаря", я не хотів би виділяти одного. Дуже багато досвідчених футболістів. І треба говорити про прикладі не конкретного футболіста, а про те, що вся команда є прикладом! Усі демонструють свої найкращі якості на полі.

– Ти вже доріс до рівня, коли сам можеш подавати приклад молодим гравцям?
– На полі під час матчів і тренувань я намагаюся показати найкращі якості, зробити те, що можу, і завдяки цьому допомогти команді.

– Чи можеш ти вважати себе лідером ""Шахтаря"?
– Ні, лідером себе розглядати не можу. У команді є один лідер, який грає тут дуже давно, – це Дарійо Срна, капітан. Він дуже відповідальна людина, яка служить прикладом для інших. Він поважає всіх – і його всі поважають. Дарійо – ось лідер!

– Ти можеш затриматися в "Шахтарі" настільки ж довго, як це зробив Срна?
– Не знаю, що буде. Скажу єдине: будь-який бразильський футболіст, який звик до жаркого клімату, в тому числі і я, може адаптуватися до всього, крім холоду. До холоду – важко! Але, з іншого боку, я намагаюся звикнути до всього, щоб залишити свій слід в історії "Шахтаря".

– Приїжджаючи до Донецька, ти не боявся, що випадеш з поля зору головного тренера збірної Бразилії?
– Ні. Я вважаю, що так не станеться. Я вірю в Бога – все, що їм визначено, трапиться. Цього ніхто змінити не може. Друге – в мене були розмови з головним тренером. Він сказав, що мій перехід – хороше рішення. Він з добротою ставиться до мене. Тому, думаю, в "Шахтарі" я не загублюся.

– Що для тебе означає представляти країну, яка є, напевно, найбільш футбольною у світі?
– Можливість грати в збірній Бразилії – для мене це все! Тому що в цій ситуації я представляю свою країну. Усі футболісти мають єдину мрію: виступати за національну збірну. За це я дякую Бога. Потрапити до збірної та продовжувати грати в ній – дуже велика честь для будь-якого бразильського футболіста.

– Чемпіонат світу пройде в твоїй рідній країні. Як це буде в твоєму уявленні? Фестиваль футболу?
– Незалежно від того, де проходить чемпіонат світу, в Бразилії або за її межами, це завжди свято. Бразилія – батько футболу. І коли це відбувається тут, усі вулиці забарвлюються в жовті кольори – кольори національної збірної. Чемпіонат – свято для всіх, у всіх штатах, свято і на полі, і за його межами, для всіх команд-учасників.

– У Бразилії, напевно, кожен другий грає у футбол, у "Шахтарі" багато бразильців, але не всіх викликають до збірної. Бернарде, вважаєш себе щасливчиком?
– Насамперед, є головний тренер – Сколарі, який вибирає футболістів залежно від їх показників – як у внутрішніх чемпіонатах, так і в Кубку конфедерацій. Важко сказати, що ті, яких він вибрав для збірної, – найкращі в Бразилії, вони найкращі на даний момент для головного тренера за їх якостями. Саме він визначає, хто повинен грати в команді. А потім, уже під час підготовку, в збірній відбувається ще один відсів, і знову визначаються якості футболістів.

– Яку роль кожен із тренерів відіграв у твоєму житті?
– Насамперед я хотів би сказати про один із наставників "Атлетико Мінейро" – це Кука. Ця людина мене багато чого навчила, багато радила. Вважаю, що це перший тренер, котрий надав дуже великий вплив на мою спортивну кар'єру.

– А чого тебе навчив Луческу, адже ти прийшов у "Шахтар" уже сформованим футболістом?
– Я тільки 8 місяців у команді, тому мені ще важко що-небудь говорити. Луческу – дуже хороший тренер, дуже шанованний, як у команді, так і в усьому футбольному світі, з ним було завойовано багато титулів. Не хочу називати щось окремо, тому що на кожному тренуванні, в кожному матчі я слухаю вказівки Містера і покращую свою гру.

– Чи є для тебе щось незвичне у грі "Шахтаря"? Можливо, тобі, атакуючому півзахиснику, доводиться часто повертатися і відпрацьовувати в обороні?
– Ні, для мене це не нове. У "Атлетико Мінейро" я завжди брав участь і в нападі, і в захисті. Я намагався і забивати, і допомагати захищатися. Це досить стомливо. Але для цього потрібно працювати, і для цього я в команді. Незважаючи на мій вік, я все це розумію і все це роблю.

– Яка твоя найбільша футбольна мрія?
– Кожен футболіст має завжди про щось мріяти, тому що без цього неможливо жити. На даний момент моя найбільша мрія – зіграти за збірну Бразилії, я вірю в те, що Господь нам допоможе виграти титул. Але крім цього я мрію і про титули в Лізі чемпіонів, як раніше мріяв у чемпіонаті Бразилії.

– Можна сказати, якщо ти виграєш в цьому році чемпіонат світу, а в наступному – Лігу чемпіонів з "Шахтарем", можна закінчувати кар'єру?
– Ні, так не можна сказати, тому що завжди потрібно мріяти про щось. Той, хто виграє перший чемпіонат світу, буде мріяти виграти і наступний. Якщо він виграє Лігу чемпіонів, то він буде мріяти виграти і ще одну. Тобто цей процес безперервний.

– Яке місце в твоєму житті посідає футбол?
– Все моє життя присвячене футболу. Якщо футболіст – справжній професіонал, то в нього практично не вистачає часу на щось інше, наприклад, на навчання. Тому я щасливий, що Бог дав мені можливість грати у футбол. Це найкраще, що я вмію робити.

– Ти вже звик до життя в Україні? Може бути, розумієш російську або українську мову?
– Поки мені це дуже важко. Деякі речі розумію, наприклад, розмови в роздягальні. Але мій контракт розрахований на п'ять років. Сподіваюся, що за цей час я ще вивчу російську та українську мови.

– Чи працюєш ти з репетитором? Або вчиш самостійно?
– Ні, я займаюся тільки з викладачем англійської, адже вважаю цю мову міжнародною.

– Чемпіонат якої країни для тебе улюблений? Де б ти хотів пограти у Європі?
– Якщо говорити про внутрішні турніри, то це англійський, італійський, іспанський чемпіонати. Думаю, будь-який футболіст мріє зіграти в одному з них.

– А ти сам живеш за українським часом? Або на годиннику в тебе бразильський час?
– Бразильський!

– Ти нормально прокидаєшся? Адже якщо в Бразилії, припустімо, 2 години ночі, то тобі вже, напевно, потрібно збиратися на тренування?
– Ні, все нормально. Футболіст повинен добре висипатися. Якщо він погано спить – це дуже погано для нього. За українським часом я прокидаюся о 10 годині ранку.

– У тебе є прізвисько ще з бразильських часів. Тебе називають ім'ям одного з героїв мультфільму – Бендес.
– Так, це прізвисько в мене з'явилося, коли я перейшов до професійного клубу. Один із моїх друзів, захисник Ліма, назвав мене так через мою тодішню зачіску. Так це прізвисько за мною і закріпилося.

– Але сам ти себе вважаєш схожим на нього? Ти такий же пустотливий хлопчина?
– Так! І це визнавали всі мої партнери по команді.

– Що означають твої татуювання?
– На одній руці цитата з Біблії, друге татуювання присвячене моєму батькові. На грудях тату з датою, коли я вперше забив. Ще на руці татуювання з написом «Ти мій цар".