Головний тренер "Дніпра" згадав найважчі часи в своїй тренерській кар'єрі.
Це була найбільша помилка в моєму тренерському житті, про яку не люблю згадувати. Не знаю, чому я так вчинив, адже у Запоріжжі мені працювалося непогано, команда була цілком пристойною. На жаль, повівся на авантюру. Обіцянок було багато. Чи розповідали мені, за якою схемою повинна грати команда? Так, все це було. Можливо, все так і мало бути, може, без цього не було б "Металіста". Пережити треба все. У тому числі і ту зневагу, з якою Димінський до мене ставився.
- Що це за тренер, в ньому ніякої перспективи" - після цих слів хотілося все кинути. Але ні, думаю, треба довести, що така зневага мене не зламає. У мене був "Металіст", зараз "Дніпро". З обома давав результат. А у Львові? Не вилетіли - і добре. Я довів своє вміння роботою. А ви за цей час не показали нічого. Основне завдання - залишитися у вищій лізі. Постійно порожній стадіон, у Винниках на матчі аматорського "Руху" більше людей ходить. У такому місті як Львів має бути серйозний футбол, а не те, що там зараз.
Так чи інакше, душа за "Карпати" мене болить. Тому що я тут виріс і знаю, як тут вміють вболівати. Можу тільки уявити, що б робилося, якби тут була дійсно серйозна команда. У 70-ті на наших матчах збиралося по 40-50 тисяч народу. Коли збиралося 25000, говорили, що щось ми не в той граємо. Зараз на "Україні' зазвичай сидять дві тисячі осіб, половина з них потрапляє на стадіон випадково"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Знайшов помилку? Виділи її та натисни CTRL+Enter.
Новини по темі: