Багаторічний голкіпер і капітан «Карпат» зізнався, що змушений був залишити клуб не зі своєї волі, а чому львівські очільники вирішили припинити з ним співпрацю, Тлумаку так і не пояснили.
— Андрію, ви вперше на професіональному рівні вдягнули футболку «Карпат» ще далекого 1997 року й більшу частину кар’єри провели саме у Львові. І ось — настав час прощатися. Як оціните цей етап у кар’єрі, адже були в ньому й перша ліга, й Ліга Європи?
— Я вважаю, що в житті кожної людини є злети й падіння. І саме так у мене було разом із «Карпатами»: інколи ми «падали» занадто низько, а не так давно «злетіли» до рівня Ліги Європи. Загалом — вдалося побачити багато і, мабуть, добре, що таки вдалося! Звісно, краще повсякчас передувати, як ті ж «Динамо» чи «Шахтар», однак львівські реалії були іншими. Сподіваюся (навіть упевнений!), що «Карпати» неодмінно радуватимуть своїх прихильників у найближчому майбутньому, а я залишаю свій улюблений клуб лише фізично — у моєму серці «зелено-білі» кольори житимуть вічно.
— Чи довелося особисто поспілкуватися з лідерами ультрас «Карпат», адже їхній відомий клич «Андрі-і-ійко Тлумак» ви й ваша сім’я мали змогу чути кожного матчу?
— Справді, вони завжди тепло до мене ставилися й загалом у нас із ультрас дуже дружні стосунки. Я вдячний усім їм за підтримку і ще неодмінно з ними зустрінуся особисто. Поки цього зробити не вдалося, але обіцяю: де б я не грав, усе одно постійно приїздитиму до Львова й спілкуватимусь із усіма, хто мене пам’ятає й шанує. До слова, й нині мені телефонують з різних куточків країни, бажають удачі. Як виявилося, у Львові в мене теж багато друзів, які переживають такий поворот у кар’єрі зі мною поруч.
— Власне, а чому клуб виступив ініціатором припинення співпраці з вами? Як він мотивував своє рішення?
— Не дуже хотілося б коментувати рішення клубу, бо це, зрештою, рішення його керівників… Загалом, мені запропонували залишитися працювати в структурі, але я вважаю себе ще молодим, отже, завершувати кар’єру навіть не думаю. Тому йти я був змушений.
— Може, вам принаймні натякнули на те, що незадоволені вашою нинішньою формою чи рівнем професіоналізму?
— (Пауза) Ні, сказали тільки, що «в клубі є інші молоді голкіпери, яким треба давати шанс».
— Чи відбулася у вас розмова з Петром Димінським та Павлом Кучеровим? Загалом, хто з вами по суті «прощався»?
— Ані з президентом, ані з тренером діалогів у мене не було. Розмовляв лише з Ігорем Дедишиним (генеральним директором «Карпат». — А.В.). А про що — я вам уже розповів.
— «Карпати» категорично не хотіли, аби ви продовжували грати за команду, чи були варіанти, за яких ви могли б виступати у Львові? Скажімо, якщо погодилися б на зниження зарплати чи на щось подібне?..
— Ні-ні, жодних умов, аби залишитися в «Карпатах», не було.
— Чи є у вас якісь варіанти з продовженням кар’єри?
— Звичайно, і не один, однак раніше потрібного не хотів би про це говорити.
— Чи готовий виступати в першій лізі або поїхати за кордон, якщо не вдасться знайти клуб елітного дивізіону?
— Послухайте, в мене справді є хороші варіанти, й скоро ви про них дізнаєтеся.
Газета "Український футбол".
— Андрію, ви вперше на професіональному рівні вдягнули футболку «Карпат» ще далекого 1997 року й більшу частину кар’єри провели саме у Львові. І ось — настав час прощатися. Як оціните цей етап у кар’єрі, адже були в ньому й перша ліга, й Ліга Європи?
— Я вважаю, що в житті кожної людини є злети й падіння. І саме так у мене було разом із «Карпатами»: інколи ми «падали» занадто низько, а не так давно «злетіли» до рівня Ліги Європи. Загалом — вдалося побачити багато і, мабуть, добре, що таки вдалося! Звісно, краще повсякчас передувати, як ті ж «Динамо» чи «Шахтар», однак львівські реалії були іншими. Сподіваюся (навіть упевнений!), що «Карпати» неодмінно радуватимуть своїх прихильників у найближчому майбутньому, а я залишаю свій улюблений клуб лише фізично — у моєму серці «зелено-білі» кольори житимуть вічно.
— Чи довелося особисто поспілкуватися з лідерами ультрас «Карпат», адже їхній відомий клич «Андрі-і-ійко Тлумак» ви й ваша сім’я мали змогу чути кожного матчу?
— Справді, вони завжди тепло до мене ставилися й загалом у нас із ультрас дуже дружні стосунки. Я вдячний усім їм за підтримку і ще неодмінно з ними зустрінуся особисто. Поки цього зробити не вдалося, але обіцяю: де б я не грав, усе одно постійно приїздитиму до Львова й спілкуватимусь із усіма, хто мене пам’ятає й шанує. До слова, й нині мені телефонують з різних куточків країни, бажають удачі. Як виявилося, у Львові в мене теж багато друзів, які переживають такий поворот у кар’єрі зі мною поруч.
— Власне, а чому клуб виступив ініціатором припинення співпраці з вами? Як він мотивував своє рішення?
— Не дуже хотілося б коментувати рішення клубу, бо це, зрештою, рішення його керівників… Загалом, мені запропонували залишитися працювати в структурі, але я вважаю себе ще молодим, отже, завершувати кар’єру навіть не думаю. Тому йти я був змушений.
— Може, вам принаймні натякнули на те, що незадоволені вашою нинішньою формою чи рівнем професіоналізму?
— (Пауза) Ні, сказали тільки, що «в клубі є інші молоді голкіпери, яким треба давати шанс».
— Чи відбулася у вас розмова з Петром Димінським та Павлом Кучеровим? Загалом, хто з вами по суті «прощався»?
— Ані з президентом, ані з тренером діалогів у мене не було. Розмовляв лише з Ігорем Дедишиним (генеральним директором «Карпат». — А.В.). А про що — я вам уже розповів.
— «Карпати» категорично не хотіли, аби ви продовжували грати за команду, чи були варіанти, за яких ви могли б виступати у Львові? Скажімо, якщо погодилися б на зниження зарплати чи на щось подібне?..
— Ні-ні, жодних умов, аби залишитися в «Карпатах», не було.
— Чи є у вас якісь варіанти з продовженням кар’єри?
— Звичайно, і не один, однак раніше потрібного не хотів би про це говорити.
— Чи готовий виступати в першій лізі або поїхати за кордон, якщо не вдасться знайти клуб елітного дивізіону?
— Послухайте, в мене справді є хороші варіанти, й скоро ви про них дізнаєтеся.
Газета "Український футбол".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Знайшов помилку? Виділи її та натисни CTRL+Enter.
Новини по темі: