Мрії Палича. Сьомін дав інтерв'ю УЄФА

Головний тренер київського "Динамо" Юрій Сьомін розповів про перебудову гри своєї команди і про те, як розвивається сучасний футбол.

У 2009 році Юрій Сьомін виграв останній для "Динамо" титул чемпіона України, здобувши пряму путівку в Лігу чемпіонів УЄФА, але раптом пішов з команди. Повернувшись в неї півтора роки потому, він ще стільки ж часу витратив на те, щоб знову завоювати право на виступ в найсильнішому клубному турнірі Європи.

Цього літа в кваліфікації Ліги чемпіонів “біло-сині” здолали "Фейєноорд" і менхенгладбахську "Борусію". Втім, в заключному матчі раунду плей-офф з німецьким клубом "Динамо" ледь втримало перемогу за сумою двох зустрічей. Щось схоже вже траплялося з підопічними Сьоміна. У сезоні 2008/09 у повторній домашній грі з ірландською "Дрогедою" доля путівки в груповий етап теж висіла на волосині. Правда, потім кияни виглядали впевнено і, хоча не вийшли з групи, в Кубку УЄФА дісталися до півфіналу.

- Чи можна очікувати від "Динамо" успішних результатів на європейській арені? У чому причина такої нервової кваліфікації.

Все дуже просто. На відбірковій стадії ціна помилки значно дорожчі. У групі команда проводить шість ігор, і у разі чого у неї є можливість виправитися. А в попередніх раундах кожна помилка загрожує стати фатальною. Звідси і підвищена нервозність, котра заважає гравцям демонструвати їхні найкращі якості. Такі матчі ніколи не були і ніколи не будуть гарними.

Коли ж кваліфікація залишається позаду, футболісти скидають з себе кайдани скованості. Так що різниця між раундом плей-офф і груповим етапом дійсно відчутна. Та що там приховувати, непопадання в Лігу чемпіонів ставить під сумнів весь подальший сезон.

- Нинішній підбір гравців у "Динамо" дозволяє грати в Лізі чемпіонів з позиції сили?

Так, безсумнівно. "За підбором гравців, їх майстерності, досвіду, звичайно, кваліфікація команди стала значно вищою". Я думаю, що навіть у порівнянні зі згаданою ЛЧ-2008/09 ми повинні видавати більш якісні матчі, більш впевнені в плані контролю над ходом подій на полі.

Але треба ще подумати - проти кого краще грати з позиції сили, а проти кого в іншій манері. Головне наше завдання - в кожній грі боротися за результат. Ось до цього ми точно будемо готові. Команда ставить перед собою мету вийти в плей-офф і зробить для цього все. У нас немає інших планів. Зате є підстави сподіватися на краще. Тим більше, що ми зобов'язані додати.

- За рахунок чого "Динамо" може домогтися прогресу?

Ну, по-перше, з початку сезону вже пройшло досить багато часу, команда втягнулася в змагальний ритм. Покращився, збалансувався загальний рівень її готовності. А головне - в рамках того напрямку, який ми обрали для себе, "Динамо" буде додавати. Ми ж аналізуємо свої матчі і бачимо, що в програних поєдинках кількість передач, виконаних нашими футболістами, близька до мінімальних показників. А ось у виграних воно досягає рівня команд хорошого міжнародного класу.

Я б сказав, що модельний орієнтир для нас - це гра збірної Іспанії, "Барселони". Саме вони зараз задають тон, є лідерами нового напрямку розвитку футболу. Мені здається, не помічати цього неможливо, а значить, від тенденцій розвитку гри не повинно відставати і київське "Динамо".

- Не всі в Києві поділяють це бачення. Тут завжди домінував атлетичний напрямок, в кращі роки "Динамо" давило, часом змітало суперника. Це засіло в підсвідомості глядача. Він не завжди розуміє вас...

Щоб глядач повірив нам, необхідні перемоги, результат. І ми це розуміємо. Разом з тим я не погоджуся з тією точкою зору, що в сучасному футболі можна вирішувати великі турнірні завдання лише за рахунок переваги в атлетизмі, функціональній підготовці. Мені бачиться це дещо по-іншому.

Адже здійснювати тиск на суперника можна за рахунок володіння м'ячем, за рахунок активних пропозицій, відкривань гравців, а не тільки методом агресивного відбору. Якщо м'яч у нас - тоді ми володіємо ініціативою. Володіючи м'ячем, ми ставимо іншу команду в залежність від своїх дій. Ми - господарі становища.

У якихось матчах у нас виходить реалізувати свої задумки, але буває і зворотна картина. Тому потрібно працювати над підвищенням стабільності - не тільки в кількісних показниках, що також важливо, але і в якісних. Я говорю про відсоток браку команди "Динамо", який іноді перевищує норму.

- Якщо говорити про селекційну роботу, проведену в міжсезоння, як ви оцінюєте її результати?

У нас достатньо креативних гравців, які в змозі прораховувати ситуацію на полі на два-три ходи вперед. Інша річ, що їм ще необхідно добрати фізичні кондиції. Адже ми не говоримо, що ця частина підготовки втратила своє значення. Анітрохи! Але якщо робити ставку тільки на кондиції, можна провести на найвищому рівні 5-6 матчів на рік. Не сперечаюся, коли ти ідеально підготовлений, ти здатний тиснути, пресингувати. Але протягом усього сезону зберігати таку форму неможливо.

І потім, готуватися на належному рівні навчилися всі. Якщо раніше, скажімо, німецькі клуби, київське "Динамо" Валерія Лобановського дійсно випереджали інших в цьому плані, то сьогодні такої різниці бути вже не може - людські ресурси небезмежні, в організмі немає таких запасів, які дозволяли б вийти на новий, ще більш високий виток підготовки.

Тому конкуренція в футболі розвивається за іншими параметрами. І підвищення рівня майстерності - той самий резерв, який на даному етапі дає можливість виходити комусь вперед. Хосеп Гвардіола зі своїми гравцями довів це на практиці. Ну а Ліонель Мессі перевершує всіх своїм технічним оснащенням і швидкістю виконання найскладніших прийомів, яких в його арсеналі дуже багато.

- Які зміни в тренувальному процесі найбільш істотні?

Якщо раніше підготовка будувалася через тривалі бігові навантаження, кроси, то зараз у матчі більшою мірою гравець використовує короткі маневрені відрізки. Відповідно, у підготовці ми й акцентуємо увагу на них. Щоб організм футболіста був пристосований до цієї роботи. Зрозуміло, що важливого значення набуває стартова швидкість, швидка реакція, готовність до вибухових, різких дій, спритність поводження з м'ячем, кількісний арсенал індивідуальних технічних прийомів. Ну і далі все це переходить на колективний рівень.

Взяти ту ж “Барселону”. У ній просто немає виконавців, які не думають. А чому? Тому що, якщо навіть в лінії оборони виявиться футболіст, не здатний швидко і грамотно почати атаку, якщо у нього не буде необхідного набору технічних навичок, команда не зможе диктувати супернику свої умови.

- Лінією оборони "Динамо", якщо говорити не тільки про суто руйнівні функції, але й творчі, ви задоволені?

Не зовсім. Тут у нас ще недостатньо креативу. Тому більше ініціативи на себе доводиться брати гравцям середньої лінії. Ось де у нас великі резерви. На щастя, Мігель Велозу набирає форму і неодмінно додасть, на підході до своїх кращих кондицій Ніко Кранчар, поступово покращує гру і Раффаель.

Я не кажу вже про Андрія Ярмоленка, який постійно виконує величезний обсяг роботи. Так, у стартових матчах сезону його ще не вистачало - чи то через недовідновлення, чи то через недонабір форми, оскільки після чемпіонату Європи йому доводилося наздоганяти партнерів. Ну а зараз Андрій виконує вже фантастичний об'єм роботи - навіть більше, ніж могли дозволити собі такі видатні футболісти, як Ігор Бєланов або Анатолій Дем'яненко.

Можливо, ви здивуєтеся, але і за загальним обсягом бігової роботи нинішнє "Динамо" виглядає краще, ніж це було в зіркові роки команди. Сумарно ми видаємо за матч 112-115 кілометрів. Це дуже і дуже серйозний показник! При тому, що сама гра ущільнилася. Якщо колись футболісти постійно переміщалися по всьому полю, долаючи великі відстані, то нині події концентруються на вузьких ділянках, в умовах підвищеної щільності гравців. І тепер уже багато чого залежить від того, як розташовуються блоки атаки і оборони. Хто більш компактний, той найчастіше і перемагає.