Фоменко: Мені за 60, чого боятися?

Очільник тренерської ради ФФУ Михайло Фоменко радить усім зачекати в питанні вибору тренера для збірної

— Михайле Івановичу, чи вже існує якась ясність у головній наразі дилемі футболу України? Тут, дехто пише, третій кандидат на вакантний пост з’явився.

— А хто він? Яке в нього прізвище?

[b]— Того ніхто не зна. Проте, нібито, він є.

— Уперше чую про щось подіб­не. У нас сьогодні в країні можна писати, що завгодно. І нічого за це не буде.

— Тоді давайте завернемо в іншій бік: чи не боїтеся, що, коли тренером націоналки призначать вас, це спровокує лавину обвинувачень у «кумівстві»: ні для кого не секрет, що ви давно дружите з чинним президентом Федерації.

— Якби мені було 20 років, так, я би переживав, боявся. Проте мені — за 60, чого лякатися? Мене в цьому всьому, в ситуації дов­кола ФФУ, довкола національної команди, вражає те, як радо люди роблять припущення, будують розмірковування на тому, чого ще не сталося, чого ще немає. Адже, по суті, немає доконаного факту дійсності — немає розмови, теми для неї й для суджень. Тобто я не став тренером збірної, а ви вже щось прогнозуєте.

— А якщо таки станете? У цьому номері «УФ», на іншій сторінці, один із колишніх ваших підопічних дуже розкритикував методи вашої тренерської роботи. Резюмуючи, можна сказати, що вам закидають орієнтацію на «фізику» при підготовці футболістів, якусь старомодність…

— …Хоча недавно інший мій колишній підопічний висловився, що, мовляв, у Фоменка на теоретичних заняттях потрібно сидіти по три години! І кому ви повірите? Я вважаю так: треба попрацювати тренером бодай п’ять років, аби мати право на судження, які сьогодні висловлюють усі, хто може й хоче