Девіч: З "Металіста" пішов через Ярославського

Нападаючий Марко Девіч, який, провівши половину сезону в "Шахтарі", повернувся в "Металіст", де був лідером команди і улюбленцем уболівальників на протязі шести років, та поспілкувався в фанами харків'ян на актуальні теми.

- Марко, ситуація з твоїм переходом в Донецьк і поверненням назад вийшла дуже сумбурною. У багатьох уболівальників не найприємніші емоції з цього приводу: занадто швидко ти пішов, без будь-яких пояснень, які дали б характеристику ситуації. Чи міг би ти це прокоментувати, і пояснити, що до чого.

Ти для вболівальників був символом клубу, і я думаю, ти це відчував. І занадто швидкий відхід трохи суперечив їх розумінню.

- Зрозуміло, що у людей великі емоції. Я чимало часу провів у "Металісті" і відчував, що мене люблять уболівальники. Єдине, що можу сказати: цей крок, який я зробив, я вважаю для себе хорошим варіантом. Чесно. На той момент я перейшов в "Шахтар", і це було найкращим рішенням.

Не знаю, як уболівальники на це подивляться, - тут можуть бути різні думки. Але я радий, що свого часу пішов у "Шахтар". „Металіст” - моя рідна команда, всі успіхи, яких я домігся, пов'язані з "Металістом". Уболівальники Харкова мене любили.

Будуть любити далі чи ні - сам розумію, поки не можна сказати зараз: це вже треба доводити на полі. Ми можемо розповідати один одному одне або інше, але це смішно. Але я сам розумію, що зараз треба показати свою майстерність на полі.

Як вони будуть на мене дивитися, що будуть говорити - це їх суб’єктивна думка. Але тоді, коли я йшов з "Металіста", я просто не знайшов спільної мови з екс-президентом клубу, Олександром Ярославським ... З'явився "Шахтар", і я не думаю, що то був поганий варіант.

Я розумів, що тут мене люблять уболівальники, називають першим після бога, - мені зрозумілі емоції. Але зараз, завдяки тому відношенню і атмосфері, я повернувся, і я дуже добре себе зараз тут відчуваю. Якщо б тоді, коли я виступав в "Металісті", не було б такого відношення, я б не перейшов.

Коли я повертався в "Металіст", мене ніхто не примушував. Позиція "Шахтаря" була така: 50 на 50. Хочеш у "Металіст" - йди. Ні - я би міг вийти в минулому турі на 20 хвилин. Я не був в "Шахтарі" гравцем, який на 100% не потрапляв у заявку.

Та й "Шахтар" на даний момент - краща команда України і одна з кращих в Європі. А ми - треті. Але я повернувся, і, не думаю, що невипадково забив у першому ж матчі. Психологічно я завжди був пов'язаний з "Металістом", однозначно. Шість років, які я провів у Харкові - це дуже багато.

Але, зазначу, мене дуже класно приймали і в Донецьку, мені казали люди, що не пам'ятають, щоб новачкові плескав весь стадіон. Вони хотіли, щоб я грав. Але там склалася непроста ситуація: то потрапив до складу, то не потрапив, плюс давала про себе знати інша система підготовки та тренувань.

І тут з'явився варіант з "Металістом". Я сів, подумав, уявив, що мене чекає ... Відчував, що повертаюсь додому. Що буде - час покаже. Я на цьому не зациклююсь.

Я думаю про наступну гру, про те, як я буду фізично готовий, про те, чи зуміємо ми перемогти, оскільки хотілося б досягти другого місця в турнірній таблиці.

Загалом, резюмуючи, скажу: радий, що повернувся додому, радий, що був у "Шахтарі" - мені ця школа допомогла.