Мхітарян: Я ще два місяці футболіст "Шахтаря"

Сьогодні, 10 квітня, півзахисник «Шахтаря» зустрівся із журналістами біля кромки поля «Донбас Арени». Лідер атак «гірників» відповів на запитання ЗМІ перед матчем із «Зорею».

– Генріху, перше запитання, напевне, все-таки трішки нефутбольне. Чи ти читав, що Гайтана готова заспівати вірменською гімн «Шахтаря»? Твоє ставлення?

– Звичайно, читав. Для мене найголовніше не забити 25 голів, щоб вона співала вірменською гімн «Шахтаря». Для мене важливо допомогти команді перемагати в кожній грі.

– А що стимулює більше – можливість почути на свою честь гімн або ж побити рекорд Старухіна?

– Якщо чесно, для мене найважливіше – це командна гра і перемога «Шахтаря». Якщо буде можливість побити рекорди Старухіна і чемпіонату України часів незалежності – думаю, буде також дуже приємно. Але для мене на першому місці стоять командні дії.

– А з партнерами і з тренером ти розмовляв про бомбардирський рекорд?

– Ну, було так – напівспілкування, можна сказати. Хлопці сказали: «Якщо буде пенальті – ми дамо тобі пробити». Я відповів: «Дякую, не треба, я хочу всі голи забивати з гри».

– Продовжуючи жартівливу тему, Гайтані допомагатимеш із вірменською мовою?

– Якщо, дай Боже, вийде дійти до 25 голів – гадаю, вона має вже співати, а не чекати на мене, поки я перекладатиму текст. (Посміхається).

– Дмитро Селюк стверджує, що до твоєї персони є дуже велика цікавість серед англійських клубів. Ти щось знаєш про це? (Мхітаряном цікавиться навіть "Барселона" - прим. "Футбол Україна")

– Не знаю, я з ним ще не спілкувався. Це не моя справа. Гадаю, якщо в нього є якісь пропозиції – будь ласка, нехай звертається в клуб. Моя справа – грати. Зараз я футболіст «Шахтаря», і мене більше нічого не цікавить, адже в мене ще два місяці попереду. Я мушу робити все, щоб виграти все можливе з цією командою.

– Але ви хотіли б пограти у Європі?

– Це вже інше питання. Зараз я на нього не відповідатиму, бо ще не час для цих розмов. Моє серце зараз перебуває в Донецьку, із «Шахтарем». А вже наприкінці сезону буде все ясно – нехай поговорять із президентом, нехай домовляться. І тільки після цього, якщо дійсно буде якась пропозиція, я її обговорюватиму.

– А приклад Дарійо Срни тобі близький за духом?

– Усе можливо в житті. Нічого заперечити не можу, тому не хочу на цю тему зараз говорити.

– Чи немає після «Динамо» відчуття, що чемпіонат закінчено й усі завдання виконано?

– Ні. Боротьба ще триває. Незважаючи на те що нас відділяють 4 очки від чемпіонства, ми маємо робити все, щоб у решті ігор перемогти. «Шахтар» на кожен матч виходить заради перемоги, незалежно від того, чемпіонат це або товариська гра.

– Генріху, в тебе в кар'єрі були випадки, коли гол, який ти забив, записували спочатку не на тебе, а потім справедливість восторжествувала?

– Ні, це перший такий випадок у моїй кар'єрі. Було приємно побачити після гри, що гол зарахували на мене. Уже 21 гол. Але найголовніше – це перемога над «Динамо», тому що боротьба була нелегкою. Гадаю, що такої гри давно з ними не було – дуже цікавої та складної.

– А що говорить Містер із приводу 25-го гола? Може, якось відзначати будете або команда подарунок якийсь зробить?

– Ні, ще нічого не сказали. Але найголовніше, що команда радіє тому, що я забиваю. Мені це дуже приємно.

– Генріху, якщо повернутися до теми трансферів, у пресі дуже багато чуток щодо твого переходу конкретно до англійського «Ліверпуля». Як ти можеш це прокоментувати?

– Я ще раз скажу. Я не знаю, яка команда мною цікавиться, і якщо про це добре знає Дмитро Селюк, то, будь ласка, звертайтеся до нього і ставте це запитання. Мої думки тільки із «Шахтарем», і до кінця сезону я думатиму тільки про цю команду і про те, як принести користь своєму клубу.

– У Ікера Касільяса є традиція дарувати після матчу рукавички вболівальникам. Якщо ти заб'єш пам'ятний гол, подаруєш комусь свої бутси?

– Бутси? Постараюся подарувати. (Сміється). Але думаю, що можна буде подарувати футболку, якщо заб'ю 22-й гол.

– Нинішній рекорд у 22 м'ячі для чемпіонату України це багато чи мало, як вважаєш?

– Я гадаю, це нормально, адже давно стільки не забивали. Останнього разу 17 голів забив мій хороший друг Євген Селезньов. Скажу, що 22 голи – достатньо, тому що в чемпіонаті України важко забивати через те, що більшість команд захищаються і не дають «Шахтарю» простору для гри.

– Наскільки важко команді грати практично кожен матч із нестабільною лінією оборони, адже часто міняються пара центральних захисників, лівий фланг. Наприклад, наступний матч проти «Зорі» пропустить Ярослав Ракицький через видалення.

– Думаю, що проблем не буде. Містер дуже добре знає, кого можна поставити на цю позицію. Червона картка Ярослава була вимушеною, тому що, якщо б він тоді не сфолив, ми могли б пропустити гол, а він зробив усе, щоб цього не сталося. Незважаючи на його відсутність у наступному поєдинку, ми зробимо все, щоб це не вплинуло на гру.

– «Зоря» – складний суперник після ««Динамо»?

– Я думаю, ми не матимемо проблем із перебудовою з одного суперника на іншого, адже добре знаємо, як це робити. Нам це не вперше, а більшість футболістів професіонали. Незважаючи на те що на нас чекає важка гра.

– У минулому сезоні ти допоміг Євгену Селезньову завоювати звання кращого бомбардира чемпіонату України. Чи є в тебе домовленість із партнерами, щоб вони грали на тебе, якщо схожа ситуація повториться?

– Ні. (Посміхається). Я ніколи про таке не попрошу. Якщо я перебуватиму не в зручній для взяття воріт ситуації, це буде неправильно. Не варто акцентувати увагу на таких моментах, тому що, якщо грати на одного футболіста, нічого не вийде. Тому, якщо буде хороший момент для отримання пасу, я тільки радітиму цьому. Все залежатиме від того, як піде гра.

– Ти у футболці із зображенням Аля Пачіно. Це для тебе із чимось пов'язано?

– Та ні, просто футболка мені сподобалася, от і ношу її. (Сміється).