Понеділковий вечір 12 жовтня став для українських вболівальників часом надій та розчарувань. Футболісти збірної України, які багато говорили про стовідсоткову самовіддачу, не спромоглися розмочити ворота суперника, тож інтригу із виходом на Євро продовжують тримати у своїх ... ногах.
Ще від початку відбіркового етапу збірна почала розтринькувати свої шанси, адже невпевнені виступи додавали силу супернику, чим і скористалися словаки. І якщо тренерський штаб сподівався взяти реванш обережними діями, то відбір ми програли ще тоді.
Незрозуміло, що твориться в голові Михайла Фоменка. Після гри зі словаками стало зрозуміло, що нічия не дає шансів на прямий вихід із групи. Білорусь зробила унікальний подарунок українцям, коли переграла словаків на виїзді. Потрібно було всього лише обіграти другий склад іспанців на рідних трибунах. Але знову щось пішло не так. І замість того, щоб взятися до вирішення основних проблем, тренерський штаб зайняв позицію "аби не програти", хоча в підсумку може програти все.
Тепер над українцями висить прокляття стадії плей-офф. І ми знову чуємо заспокійливі слова гравців і тренера, що їм під силу розірвати невдалу серію виступів на цьому етапі. Таке ми чули перед матчем зі словаками, потім обіцянки витали в повітрі перед грою з іспанцями, але коли прийшлося до дій -
Україна знову спіймала облизня.
Вже можна багато говорити про невдалі рішення тренера, невмотивованість гравців, чи силу суперника. Але на носі ігри стадії плей-офф. Тренера міняти дуже ризиковано. Новий очільник не змінить в стратегічному плані абсолютно нічого, та й ніхто не зважиться на такий крок перед важливими матчами. Щодо гри гравців, вони самі мають визначити для себе важливість виступів за збірну і показати найкращі якості на футбольному полі. І тут вже абсолютно не важливо, наскільки сильний суперник трапиться нам на дорозі. Прокляття стадії плей-офф повинні закінчитись, якомога швидше, інакше це призведе до невтішних наслідків для футболістів-збірників.
